Court ruling № 40377236, 21.08.2014, Krasnohvardiiskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 204/4137/14-ц

Провадження № 2-з/204/138/14

УХВАЛА

21 серпня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-виробничої групи «СОЛТИМ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

19 серпня 2014 року від позивачки надійшла заява про забезпечення позову, в обгрунтування якої вона зазначила, що у зв'язку з тим, що відповідач на чисельні прохання сплатити заборгованість в добровільному порядку категорично відмовляється, невжиття заходів забезпечення може в подальшому ускладнити виконання рішення суду. З метою забезпечення позову позивачка просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках відповідача. Дана заява була передана судді для розгляду 20.08.2014 року.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст. 152 ЦПК України, передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснює п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивачкою разом із заявою про забезпечення позову не надано доказів того, що відповідач має намір утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Окрім цього, в заяві про забезпечення позову позивачем не вказано номери поточних рахунків, які належать Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-виробничої групи «СОЛТИМ», на які повинен суд накласти арешт. Крім того, позивачкою не було обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення.

Тому з огляду на вище викладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-виробничої групи «СОЛТИМ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.О. Дубіжанська