Court ruling № 4034105, 09.06.2009, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2009 року № 22а-10434/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

Носа С.П.

При секретарі судового засідання Наконечній М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2008 року у справі

за позовом Закритого акціонерного товариства «Галспирт»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 березня 2008 року позивач - Закрите акціонерне товариство «Галспирт» звернувся у господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача - Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області. У позовній заяві просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. № 0000142301/0 на суму 138379,50 грн.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2008 року позов задоволено та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.10.2007 р. № 0000142301/0 на суму 138379,50 грн. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні. Щодо припинення державної реєстрації підприємств, з якими ЗАТ «Галспирт» проводило господарські операції, судом встановлено, що на момент укладення договорів поставки товарів, робіт (послуг) та виконання їх всі вищезгадані підприємства перебували в статусі юридичної особи, що підтверджується листами ДПІ. Можливі порушення постачальників позивача чи постачальників продавців у податковій звітності чи в зв'язку зі своїми податковими зобов'язаннями перед бюджетами не спростовують факту закупки товарно-матеріальних цінностей позивачем та здійснення витрат по оплаті виконаних робіт, і не тягнуть для позивача якоїсь відповідальності, а тим більше не позбавляють і не можуть позбавляти його права на податковий кредит, який документально підтверджений і передбачений законом.

Також господарський суд встановив, що факт отримання податкових накладних за травень, червень, липень 2005 р. позивачем, як і відповідно, право на податковий кредит в ці періоди, відповідач не спростував. Щодо посилань відповідача на несплату податку ____________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Стопник С.Г. ряд. ст. зв. № 2.11.1 суддя-доповідач Любашевський В.П.  

справа № 13а/51-1258/5023 справа № 22а-10434/08/9104.doc

контрагентами позивача, то суд дійшов висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2008 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ЗАТ «Галспирт» відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ЗАТ «Галспирт» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі господарських операцій із ТзОВ «Інжпроектбудсервіс» та ТзОВ «Будівельний світ», оскільки на момент формування податкової звітності вказані контрагенти зняті із державної реєстрації.

Також апелянт зазначає, що на направлений запит Бучацька МДПІ отримала відповідь від ДПІ в Голосіївському районі м. Києва що ТзОВ «Оілмаш» не подає податкової звітності з ПДВ , остання звітність була подана за квітень 2005 р. Документи ТзОВ «Оілмаш» вилучені слідчим СВ Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській обл.

Аналогічно за даними отриманої відповіді від ДПІ у Деснянському районі м. Київ підприємство ТОВ «Леокос» не знаходиться за юридичною адресою, останній звіт подано за березень 2005 р.

Вищевикладене на думку апелянта, вказує на те, що постачальники ТзОВ «Оілмаш» та ТОВ «Леокос» до податкової не звітували.

Також апелянт зазначає, що через відсутність одного із контрагентів позивача - ТзОВ «Макропласт-Т» за юридичною адресою не можливо провести зустрічну перевірку даного постачальника, щодо підтвердження включення ним до податкових зобов'язань сум ПДВ по виконаних ЗАТ «Галспирт» роботах. На підставі вказаного, апелянт дійшов висновку, що сума податку на додану вартість, включена платником до складу податкового кредиту, у відповідному звітному періоді не заходить підтвердження включення її постачальником до складу податкових зобов'язань, та не була сплачена до бюджету, а тому дана сума підлягає виключенню з податкового кредиту підприємства тобто ЗАТ «Галспирт».

З'ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:

У поданій скарзі апелянт посилається, що ЗАТ «Галспирт» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі господарських операцій із ТзОВ «Інжпроектбудсервіс» та ТзОВ «Будівельний світ», оскільки вказані суб'єкти господарювання виключені із ЄДРПОУ. Проте, суд апеляційної інстанції визнає таке посилання безпідставним, оскільки в 2005 році податковим органом вже були виявлені порушення в обліку податку на додану вартість позивача у справі щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними від ТзОВ «Інжпроектбудсервіс» та ТзОВ «Макорпласт-Т» на загальну суму 50095 грн., та позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на цю суму. Тому повторне відображення цих самих порушень в Акті № 395/23-31274359 від 17.10.2007 року та повторне складання податкових повідомлень - рішень щодо вказаних порушень є протиправним.

Суд апеляційної інстанції також приходить до висновку, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Залишилися не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») .

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить право на включення сум до податкового кредиту у залежність від проведення податковими органами перевірок.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що задовольняючи позовні вимоги господарський суд дав вірну правову оцінку положення Закону України «Про податок на додану вартість», а саме положенням п.п. 7.4.1 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону, оскільки отримані позивачем податкові накладні від контрагента відповідають вимогам закону, вартість отриманого ним товару оплачена включаючи суму ПДВ.

Зважаючи на вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене та керуючись ч. 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2008 року у справі № 13а/51-1258 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

С.П. Нос

Повний текст ухвали

виготовлено та підписано

15.06.2009 р.