Court ruling № 40333327, 31.07.2014, Aidar District Court of Luhansk Oblast (until 25.04.2025 - Novopskov District Court of Luhansk Oblast)

Дата документу 31.07.2014

ЄУ № 420/577/14-ц

Провадження №2/420/268/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2014 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Потапенко Р.Р.

при секретарі Рожковій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 грн., але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, розірвати шлюб, зареєстрований між ними 15.07.2011 року Білолуцькою селищною радою Новопсковського району, актовий запис № 10. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що від спільного шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею. З відповідачем вона сумісно не проживає. Вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому їй одній важко утримувати сина. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, він фізично здоровий, на утриманні інших неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, але дохід має, так як працює в Російській Федерації, тому в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Причиною розірвання шлюбу стало те, що з відповідачем в психологічному плані вони не сумісні, на цій підставі між ними виникають сварки та скандали, які привели до того, що вони втратили один до одного почуття любові та взаєморозуміння, сумісне життя стало неможливим. Подальше подружнє життя суперечить її інтересам, в зв'язку з чим вона звертаються до суду з цим позовом. Спору про майно подружжя не має.

В судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення та телефонограма, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи суду не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 15.07.2011 року Білолуцькою селищною радою Новопсковського району Луганської області, актовий запис № 10.

Від шлюбу є неповнолітня дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2, виданим 21.10.2011 року Чмирівською сільською радою Старобільського району Луганської області, актовий запис № 30.

Статтею 105 СК України визначено, що однією з підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.

Причиною розірвання шлюбу є фактичні взаємовідносини подружжя, які складися через різні погляди на сімейне життя та побут, що привело до припинення сімейно-шлюбних відносин та свідчить про неможливість подальшого збереження шлюбу, а спільне життя суперечило б інтересам подружжя.

З урахуванням тих обставин, що сторони не бажають зберігати шлюб, тривалий час не підтримують сімейно-шлюбних відносин та враховуючи принцип добровільності шлюбу, моральні засади правового інституту сім'ї та інтереси дитини, суд вважає позовні вимоги про розірвання шлюбу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У чинність ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

У чинність п. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу бажає відновити дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ".

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що після припиненням сімейно-шлюбних відносин сторони проживають окремо, неповнолітня дитина проживає з позивачкою, що підтверджується довідкою виданою 28.05.2014 року виконкомом Білолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області за вих. №507, позивачка не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, при цьому відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини позивачці не надає, а домовленості щодо утримання спільних дітей між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька (матері), або у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, своїх пояснень щодо суті позовних вимог та доказів, які б підтверджували його неспроможність сплачувати аліменти у розмірі 1000 грн., але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини суду не надав, а також не надав інших доказів які б спростовували доводи позивача викладені в позовній заяві, суд, керуючись ст. ст. 182, 184 СК України, вважає, що заявлені вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи.

Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд врахував, що відповідач фізично здоровий, працездатний, інших дітей на утриманні не має.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь неповнолітьої дитини у межах сплати платежу за один місяць.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, ст.ст. 212-215, 223, 224-233, 367 ЦПК України, ст.ст. 7, 21, 24, 56, 105, 110, 112, 115, 180-183,191 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 15 липня 2011 року Білолуцькою селищною радою Новопсковського району Луганської області, актовий запис № 10.

Після розірвання шлюбу відновити за ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір у розмірі 487,20 грн. р/р № 31218206700223, МФО 804013, Код 37942461, одержувач: УДКСУ у Новопсковському районі, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у межах сплати платежу за один місяць.

Копію заочного рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції Луганської області.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу ОСОБА_2 не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: