Court ruling № 40331327, 27.08.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3992/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 639/93811/13-ц Гаврилюк С.М.

Категорія: договірні Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Бородіна М.М.

Малінської С.М.

при секретарі: Галушко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль » до ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2013 року представник позивача звернувсь у суд з позовом , в якому просить в погашення заборгованості за кредитним договором № 014/1800/82/103043 від 12.09.2008 року в сумі 64 941 , 27 доларів США ,що за офіційним курсом НБУ становить 519 075 грн.58 коп,, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ,загально площею 91,5 кв.м. ,що належить відповідачу на праві приватної власності , та визначити спосіб її реалізації шляхом застосування процедури продажу , встановленою ст. 38 Закону України «Про іпотеку», надавши позивачу право на її продаж будь-якій особі покупцеві за ціною, встановленої на підставі оцінки суб»єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна на момент укладення договору купівлі-продажу,з отриманням витягу з державного реєстру прав власності , дублікатів правоустановчих документів на нерухоме майно у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем усіх передбачених нормативно-правовми актами держави дій,необхідних для продажу предмета іпотеки. Надати позивачу право за рахунок продажу вказаного предмету іпотеки задовольнити вимоги та витрати, пов»язані з його реалізацією та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 грн.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 12 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір , відповідно до умов якого Банком було надано кредит відповідачу в сумі 48960 доларів США строком по 12 вересня 2018 року з виплатою нею щомісячних відсотків за користування кредитом в розмірі 14,85 % річних, починаючи з місяця,наступного за місяцем отримання кредиту та при кінцевому погашенні кредиту .

Представник позивача зазначає, що на забезпечення виконання зобв»язань за вказаним кредитним договором 12 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір наступної іпотеки, предметом якого є зазначена вище квартира.

Представник позивача також зазначає, що з метою зменшення фінансового навантаження 11 березня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до вказаного кредитного договору , відповідно до умов якої, строк кредиту збільшився на 87 календарних днів та дата останнього погашення кредиту встановлена 12 грудня 2025 року.

Як на підставу дострокової вимоги щодо погашення кредиту процентів , представник позивача, з посиланням на умови кредитного договору, зазначає на наявність заборгованості відповідача за відсотками, які станом на 24 09.2013 року складають 4351,80 доларів США та як на підставу нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов»язань в сумі 9347,37 доларів США ,представник позивача зазначає на п.16.3. умов вказаного кредитного договору

Як на підставу вимог щодо стягнення на предмет іпотеки представник позивача, з посиланням на вимоги ст. ст.12, 33 Закону України «Про іпотеку», ч..1 ст. 575, ст. 589 ЦК України, п.7.1. зазначеного договору наступної іпотеки зазначає на невиконання відповідачем умов кредитного договору.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав вказані позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги позивача визнала частково оспорюючи нараховані позивачем пеню. Свої заперечення обґрунтовувала тим,що щомісячні платежі , передбачені додатковою угодою сплачувала регулярно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року вказані позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права , які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції. з посиланням на наявність зазначених вище укладених між сторонами кредитного та іпотечного договорів, невиконання відповідачем зобов»язань щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором, з посиланням на вимоги ст. ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку» виходив з доведеності позивачем вказаних вимог.

Вказаний висновок суду відповідав наявним у справі доказам, вимогам вказаних норм Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору.

Між тим, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції набрав законної сили Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304 від 03 червня 2014 року пунктом 1 частини 1 якого встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте ( відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу»та\або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті , та за умови, що :

- таке нерухоме житлове майно використовується як постійне проживання ;

- у позичальника чи власника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого майна не перевищує 140 кв.м.

Таким чином за змістом, вказаний Закон України забороняє примусове стягнення чи відчуження нерухомого майна переданого в заставу чи іпотеку на забезпечення виконання кредитних коштів, отриманих в іноземній валюті.

Згідно до вимог ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність.

В ч.2 ст. 5 ЦК України також встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Зазначене свідчить про те, що вказаний Закону України пом»якшує цивільну відповідальність особи , оскільки забороняє примусове стягнення чи відлучення зазначеного вище заставного чи іпотечного нерухомого майна, а тому має зворотню дію у часті.

Як свідчать матеріали справи вказаний іпотечний договір було укладено сторонами в забезпечення виконання відповідачем споживчого кредиту в розмірі 48960 доларів США загальна площа вказаної квартири складає 91,5 кв.м.. , та відповідач в ній зареєстрована та проживає. При цьому доказів того, що відповідач має у власності інше нерухоме житлове майно, як і доказів того, що вказана квартира не використовується нею як постійне проживання, матеріали справи не містять ( а.с.7-10, 39-44).

Вимоги позивача щодо звернення стягнення на належне відповідачу житлове приміщення за рішенням суду, є видом примусового стягнення , яке забороняється зазначеним вище Законом України.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам Закону України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304 від 03 червня 2014 року ( п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст. ст.303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 квітня 2014 року.

В задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль » до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :