Court ruling № 40328694, 26.08.2014, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №592/3994/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В. Б.Номер провадження 22-ц/788/1481/14 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Таран С. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, мотивуючи його тим, що з 20.01.1989 року по 19.04.2013 року він працював на ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та був звільнений за згодою сторін. Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці він отримав професійне захворювання. 25.09.2013 року МСЕК встановила йому 40 % втрати професійної працездатності, в тому числі 35% по професійних захворюваннях, виявлених у 2013 р., тому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 7 000 грн.

Рішенням суду від 24 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5250 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, так як ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачем не надано доказів спричинення йому товариством моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням. Зокрема, в акті розслідування професійного захворювання відносно позивача не встановлено порушень товариством нормативних актів про охорону праці, щодо незабезпечення безпечних та не шкідливих умов праці, та посадових осіб товариства, які допустили такі порушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 та представника ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» Журавльову М.В., вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 20.01.1989 року по 19.04.2013 року знаходився в трудових відносинах з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та був звільнений за згодою сторін (а. с. 5-6).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 44 від 01.08.2013 року позивачу встановлено професійні захворювання, які виникли під час його роботи на ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (а. с. 9).

Відповідно до Акту огляду МСЕК м. Суми від 25.09.2013 року ступінь втрати професійної працездатності у позивача становить 40 %, в тому числі 35 % - первинно за професійними захворюваннями (а. с. 10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло в результаті негативних виробничих факторів, під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці, в зв'язку з чим ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої судом визначена грошова сума в розмірі 5250 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є проведення робіт в умовах підвищення рівня виробничого шуму, пилу, тяжкості праці та тривалого впливу локальної вібрації. Професійне захворювання виникло в зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих умовах праці.

Судом першої інстанції встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я. Внаслідок погіршення стану здоров'я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя, що спричиняє йому моральні страждання, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено грошову суму 5250 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши, що професійне захворювання позивач отримав внаслідок незабезпечення ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню роботодавцем.

Доводи апелянта про те, що в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання відносно позивача не встановлено порушень товариством нормативних актів про охорону праці, щодо незабезпечення безпечних та не шкідливих умов праці, а тому відсутні докази вини відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачу, колегія суддів вважає помилковими. В пункті 19 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зазначено, що комісією не встановлені конкретні особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Однак ці дані акту не свідчать про відсутність доказів вини роботодавця в спричиненні моральної шкоди позивачу, так як невиконання ним вимог ст. 153 КЗпП України підтверджується іншими даними акту, зокрема щодо обставин та причин виникнення професійного захворювання у позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді