ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2009 р.
№ 46/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді
Дерепи В.І.
суддів :
Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
на рішення
господарського суду м. Києва від 13.04.09
у справі
№ 46/25
господарського суду
м. Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
до
Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет"
про
стягнення 2841,81 грн.
за участю представників від:
позивача
Зінченко М.О. (дов. від 22.06.09)
відповідача
Лисенко А.М. (дов. від 24.02.09)
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення із Дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” 2132,69 грн. заборгованості за поставлені товари, 125,83 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 41,10 грн. 3 % річних з простроченої суми, 328,92 грн. пені та 213,27 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.09 (суддя Шабунін С.В.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 2132,69 грн. заборгованості за поставлені товари, 213,27 грн. штрафу та судові витрати, в решті позову відмовлено. В частині задоволення позову рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, в частині відмови в позові –відсутністю обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних та 3% річних.
Не погоджуючись із рішенням в частині відмови в позові, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині відмови в позові, позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі. Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не взяв до уваги розрахунки, додані до позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 20.12.07 між Лубенською філією Дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос” (постачальник) укладений договір № 22, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором поставляти товар, а покупець (відповідач в особі його філії) –приймати товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній. Оплата за товар, згідно з п. 7.4 договору здійснюється в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через п’ятнадцять днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про його прийняття.
Відповідач не оплатив вартість товару, поставленого за двома накладними від 23.04.08 та накладною за 18.04.08 на загальну суму 2438,89 грн. і його борг, з врахуванням часткової сплати платіжним дорученням № 12859 від 14.05.08, становить 2132,69 грн.
Пунктом 8.6 договору від 20.12.07 сторони встановили, що в разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу. При цьому, за прострочення оплати за отриманий товар більше ніж на п'ятнадцять календарних днів, покупець додатково, крім пені, сплачує постачальникові штраф в розмірі 10 % від суми простроченого платежу.
На підставі цих обставин місцевий суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми основної заборгованості та штрафу. Рішення в цій частині не оскаржується, тому не перевіряються Вищим господарським судом України.
Судом відмовлено в позові щодо стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних і пені з посиланням на те, що вони також ґрунтуються на нормах законодавства, але не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. (Рішення оскаржується лише в цій частині.)
Втім, колегія суддів не може погодитися з такими доводами, оскільки необхідні розрахунки є в матеріалах справи (а.с. 10, 12, 13), і вони зроблені належним чином та обґрунтовані.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, для стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, передбаченої пунктом 8.6, необхідна наявність непогашеної заборгованості. Враховуючи, що судом встановлено розмір непогашеної заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 13.04.09 у справі № 46/25 скасувати в частині відмови в позові. Прийняти в цій частині нове рішення. Стягнути з Дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 94/1, ідентифікаційний код 32254181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” (36034, м. Полтава, вул. Половки, ідентифікаційний код 13960606) 125,83 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 41,10 грн. 3 % річних з простроченої суми, 328,92 грн. пені, 68 грн. 80 коп. державного мита та 10 грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення господарського суду м. Києва від 13.04.09 у справі № 46/25 залишити без змін. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
О. Подоляк
The court decision No. 4032722, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 02.07.2009. The procedural form is Economic, and the decision form is . On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful data easily.
This decision relates to case No. 46/25. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: