№ 40306877, 21.08.2014, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2014 року Чернігів Справа № 825/2333/13-а

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Сугакової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Козелецької об'єднаної державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Чернігівської області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Кумановського О.П., довіреність від 10.04.2014 № 352/9/10-010, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17.06.2013 року звернувся з позовом до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби і просить визнати незаконним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Козелецької МДПІ Чернігівської області № 0000711700 від 05 червня 2013 року. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.06.2014 року, касаційну скаргу задовольнив частково та скасував постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, із зобов'язанням встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

Так, суд зазначає, що Козелецька об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів в Чернігівській області (далі - Козелецька ОДПІ) судом визнана правонаступником Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби згідно Постанови КМУ від 20.03.2013 № 229.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Козелецькою ОДПІ неправомірно зроблено висновки про необхідність виконання позивачем податкового обов'язку, а саме необхідність задекларувати отриманий дохід від здійснення послуг перевезення в першому кварталі 2012 року. Позивачем було надано послуги по перевезенню кукурудзи в 2011 р на суму 48 156,96грн, що підтверджується актом надання послуг від 31.12.2011р, з вказаної суми було вирахувано 18636,00 грн. за використання паливно-мастильних матеріалів замовника (довідка №53 1111 "Агропрогрес"). Дохід в сумі було відображено ФОП ОСОБА_1 в декларації про доходи за 4 квартал 2011р №11199 від 04.01.2012р за вказаний період сплачено податок. Отже, при отриманні коштів у лютому 2012р у позивача були відсутні підстави декларувати доходи за 1 квартал 2012р, оскільки дані доходи було задекларовано за 4 квартал 2011 р і відповідач за вказаний період розбіжностей не встановив. Враховуючи наведене, позивач вважає, що донарахування йому податку на доходи фізичних осіб за 1 квартал 2012 року є протиправним та просить задовольнити його позовні вимоги та визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000711700 від 05 червня 2013 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що Козелецькою ОДПІ було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 01.09.2011 уклав з ПП "Агропрогрес" договір про надання послуг по перевезенню кукурудзи. На виконання умов договору ПП "Агропрогрес" за виконані роботи на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 06.02.2012 перерахувало кошти в сумі 14 800,00 грн., а 07.02.2012 року кошти у сумі 14 720,16 грн., однак зазначені суми не були задекларовані позивачем в декларації з податку на доходи фізичних осіб за 1 квартал 2012 року. Таким чином, Козелецька МДПІ прийшла до висновку, що позивачем порушено приписи пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України, згідно з яким доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, а саме 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих платнику податків за цивільно-правовими договорами. Враховуючи наведене, Козелецька МДПІ, вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2007 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано Бобровицькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємцяч Серії НОМЕР_3, а.с. 6) та взято на облік до Козелецької ОДПІ.

Судом встановлено, що працівниками Козелецької МДПІ Чернігівської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 22.04.2010 року по 22.04.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме перевіркою встановлено факти заниження ФОП ОСОБА_1 валового доходу на загальну суму 29520,16 грн.

На підставі акту перевірки Козелецькою МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000711700 від 05.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 5535,04 грн., у тому числі 4428,03 грн. за основним платежем та 1107,01 грн. за штрафними санкціями.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

В ході судового розгляду справи судомо встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Агропрогрес" було укладено договір про надання послуг по перевезенню кукурудзи від 01.09.2011 б/н (а.с. 24-25).

При цьому, суд наголошує, що згідно умов даного договору (п. 3.4), остаточний розрахунок проводиться сторонами на протязі 10 банківських днів з дня підписання остаточного акту виконаних робіт.

В контексті зазначеного, судом встановлено, що послуги по перевезенню кукурудзи були надані позивачем в повному обсязі, про що свідчить акт надання послуг № 1 від 31.12.2011 року (а.с. 26) та остаточний розрахунок між сторонами було проведено 06.02.2012 в сумі 14800,00 грн., згідно платіжного доручення № 34 та 07.02.2012 року у сумі 14720,16 грн., згідно платіжного доручення № 98.

Зазначені послуги було надано на суму 48156,96 грн., з якої було вирахувано 18636,00 грн. за використання паливно-мастильних матеріалів замовника (довідка ПП "Агропрогрес" а.с. 27). Тобто сума валового доходу ФОП ОСОБА_1 становить 29520,16 грн.

Між тим, судом встановлено та, що не заперечується сторонами, у період здійснення даної господарської операції позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (з 01.06.2011 по 31.12.2011) здійснюючи діяльність автомобільного вантажного транспорту (код діяльності за КВЕД - 60.24.0), у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 було подано до Козелецької МДПІ звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2011 року та задекларовано суму доходу від здійсненої господарської операції від поставки послуг з перевезення вантажів в розмірі 29520,16 грн. та сплачено суму єдиного податку на загальну суму 334,50 грн. (а.с. 48).

При цьому, починаючи з 01.01.2012 та по 30.06.2012 позивач знаходився на загальній системі оподаткування обліку та звітності, що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи від 05.07.2012 № 3741 згідно Розділу ІІІ якої, доходи, отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від провадження господарської діяльності були відсутні (а.с. 185-187).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кошти за визначеним договором позивачем отримано на розрахунковий рахунок в установі банку в лютому 2012 року коли ФОП ОСОБА_1 перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

У свою чергу, надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з того, що відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Згідно із пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Відповідно до п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг).

Поряд з цим, п. 292.9 ст. 292 Податкового кодексу України визначає, що доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що датою отримання доходу ФОП ОСОБА_1 є 06.02.2012 та 07.02.2012, тому останнім правомірно не включено у податкову декларацію про майновий стан і доходи від 05.07.2012 № 3741 суму доходу у розмірі 29261,16 грн., отриману від провадження господарської діяльності за договором від 01.09.2011 б/н, оскільки такий дохід фізичної особи - платника єдиного податку був отриманий в результаті провадження господарської діяльності у період коли позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та оподаткований відповідно до норм Глави 1 Розділу ХІV Податкового кодексу України, яка регулює спеціальний податковий режим - спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000711700 від 05 червня 2013 року та не надав доказів порушення ФОП ОСОБА_1 п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу на загальну суму 29520,16 грн.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, суд вважає, що ДПІ у м. Чернігові було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення та констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по податку на доходи фізичних осіб, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення № 0000711700 від 05 червня 2013 року - підлягає скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби №0000711700 від 05 червня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) 115,00 грн. (сто п'ятнадцять гривень 00 коп.) судового збору відповідно до задоволених вимог, сплаченого квитанцією від 13.06.2014 у сумі 115,00 грн. на р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Ю.О.Скалозуб