Court ruling № 40244480, 26.08.2014, Dnipropetrovsk District Administrative Court

У Х В А Л А

26 серпня 2014 р. Справа № 804/12956/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви гр. ОСОБА_1 до Голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

22.08.2014 року гр. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з контролю за ефективністю діяльності апарату суду і невжиття заходів з припинення бездіяльності керівника апарату суду щодо перешкоджання працівникам апарату суду позивачу у доступі до судових рішень у справі №199/5450/14 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» і у доступу до матеріалів цієї справи №199/5450/14;

- зобов'язати відповідача здійснити дії з контролю за ефективністю діяльності апарату суду за результатами розгляду скарги позивача 05.08.2014р. до відповідача;

- зобов'язати відповідача притягнути до відповідальності керівника апарату суду за вчинення нею протиправної бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 31 липня 2014р. доступу до судових рішень у вищевказаній справі №199/5450/14 та ненадання доступу до матеріалів вищезазначеної справи №199/5450/14;

- відшкодувати позивачеві моральну шкоду, заподіяну відповідачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.07.2014р. апарат суду не надав доступу до судових рішень у справі №199/5450/14 і доступу до матеріалів вказаної справи з метою ознайомлення з матеріалами цієї справи та реалізації права на судовий захист, незважаючи на подану позивачем заяву, у зв'язку з чим 05.08.2014р. була подана позивачем скарга голові суду на яку 15.08.2014р. голова суду надала відповідь у якій зайнялася виправданням бездіяльності керівника апарату суду. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, та вважає такою, що призвела до порушення права позивача на судовий захист та права на ознайомлення 31.07.2014р. з матеріалами справи №199/5450/14.

Проаналізувавши зміст вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 вказаного Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Водночас, пунктом 1 ч.3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративною юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування,їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, правовідносини сторін стосуються позову, поданого позивачем до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/5450/14 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» щодо не надання апаратом суду матеріалів справи для ознайомлення за заявою позивача, тобто правовідносини сторін стосуються вчинення позивачем процесуальних дій при розгляді цивільної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скарги позивача щодо бездіяльності відповідача в приводу не надання доступу до судових рішень та доступу для ознайомлення з матеріалами справи №199/5450/14 пов'язана з процесуальною діяльністю суду, не є управлінською, вчиненою при виконанні своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, а тому така діяльність суду може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, слід зазначити, що законність процесуальних актів, дій або бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Також, судом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі врахована і позиція Верховного Суду України у п. 10 Постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади» зазначив, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ ( постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009р. «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними позовів до судів і суддів»).

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фогарді проти Сполученого Королівства» право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет даного позову не містить вимог щодо вирішення публічно-правового спору, стосується дій (бездіяльності) відповідача з приводу не наданням апаратом суду доступу до судових рішень та не наданням доступу до матеріалів конкретної справи для ознайомлення, які не відносяться до управлінських та врегульовані нормами процесуального законодавства при здійсненні правосуддя.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом гр.ОСОБА_1 до Голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дяченко Ірини Вікторівни про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва