Decision № 40242467, 26.08.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.14р. Справа № 904/4502/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "АРІЗОНА", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОМПЛЕКТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором №НК497 від 09.09.2013р. в розмірі 1073887,89дол. США, що становить 12725439,41грн.

Представники:

Від позивача: Кузіна І.М., дов. № 42 від 21.01.14 р.

Від відповідача - 1: Сагайдак А.В. дов., № б/н від 20.08.14 р.

Гайдар В.П., дов. № б/н від 09.07.14 р.

Від відповідача - 2: не з`явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" м. Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Арізона" м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект" м. Дніпропетровськ з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом 1030303,98доларів США, заборгованість за відсотками 21035,34доларів США, пені 22548,57доларів США. Загальна сума вимог дорівнює 1073887,89доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2014р. в гривневім еквіваленті становить 12725439грн.41коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов кредитного договору №НК 497 від 09.09.2013р. (в редакції із змінами, внесеними договорами про внесення змін та доповнень №1 від 03.10.2013р. та №2 від 13.12.2013р.) в частині порушення позичальником своїх зобов'язань; банківські виписки; вимогу №770 від 07.05.2014р.; договір поруки №Т04.03.2008 І 1348 від 09.09.2013р.; вимогу №773 від 07.05.2014р.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем 1 був укладений кредитний договір №НК497 від 09.09.2013р., на підставі якого ТОВ "СП "Арізона" було отримано кредит на суму 1030304доларів США, перерахований декількома платежами 03.10.2013р. - 557547доларів США, 13.12.2013р. - 162730доларів США, 19.12.2013р. - 310000доларів США.

Також між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір поруки №Т04.03.2008 І 1348 від 09.09.2013р., згідно якого ТОВ "Автокомплект" виступає поручителем та зобов'язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання ТОВ "СП "Арізона" зобов'язань за кредитним договором №НК 497 від 09.09.2013р.

Наполягаючи на тому, що відповідач 1 не виконував зобов'язання за пунктом 3.7 кредитного договору №НК 497 від 09.09.2013р., що призвело до виникнення заборгованості, позивач направив на адресу відповідачів листи №770 від 07.05.2014р. та №773 від 07.05.2014р. з вимогою про дострокове погашення заборгованості по кредиту. Вказані вимоги були залишені без відповіді, що обумовило звернення позивача з позовом до суду.

Позивач заявляє до стягнення заборгованості за кредитом 1030303,98доларів США, заборгованість за відсотками в розмірі 21035,34доларів США, нарахованих за май-червень2014р., пеню, нараховану на суму простроченої заборгованості по відсотках, в розмірі 100,74доларів США, пеню, нараховану на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту, в розмірі 22447,83доларів США.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

На адресу було подано заяву про забезпечення позову №264 від 07.07.2014р., в якій позивач, посилаючись на значний розмір позовних вимог та ухилення відповідачів від виконання своїх зобов'язань, просить суд:

- витребувати із Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції інформацію щодо належності нерухомого майна ТОВ "СП "Арізона" та ТОВ "Автокомплект"; витребувати із УДАЇ ГУ МВС України в Дніпропетровській області інформацію щодо належності рухомого майна ТОВ "СП "Арізона" та ТОВ "Автокомплект"; витребувати із Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області інформацію про банківські рахунки ТОВ "СП "Арізона" та ТОВ "Автокомплект";

- забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ "СП "Арізона" та ТОВ "Автокомплект" на праві власності та розміщені на рахунка вказаних юридичних осіб, що відкриті в установах банку, в межах ціни позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не було надано доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, які обумовлюють вжиття заходів із забезпечення позову. Не доведено також заявником адекватності вимог про забезпечення позову та імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ "СП "Арізона" та ТОВ "Автокомплект" на праві власності та розміщені на рахунка вказаних юридичних осіб, що відкриті в установах банку, в межах ціни позову.

Витребування інформації про майно та рахунки відповідачів від державних органів є похідним від заяви про вжиття заходів із забезпечення позову, тому також залишається без задоволення.

У відзиві, наданому до суду 09.07.2014р., відповідач 1 не погодився із заявленим вимогами.

ТОВ "СП "Арізона" зазначає, що позивач не конкретизує, в чому саме полягає порушення умов договору. В матеріалах справи відсутні докази систематичних порушень відповідачем 1 умов кредитного договору та докази направлення будь-яких вимог щодо погашення заборгованості з належними розрахунками такої заборгованості.

Відповідач 1 своєчасно здійснював платежі нарахованих процентів та комісії по травень 2014р. включно. В травні 2014р. відбулось невеличке прострочення, але це є підставою для нарахування штрафних санкцій.

За змістом пункту 5.3.1 кредитного договору не виключається можливість погашення заборгованості за кредитною лінією, нарахованих процентів та комісії з порушенням строків, передбачених договором. У такому випадку позивач має право застосувати штрафні санкції.

Банк не вживав жодних заходів для мирного врегулювання спору, незважаючи на складу економічну ситуацію, що склалася в країні.

Надані банком розрахунки не містять жодних формул, до них не додані копії платіжних доручень, виписок та інших документів, дат і сум погашення заборгованості, на підставі яких можна було б зробити висновок щодо правильності або хибності розрахунків.

У поясненнях №286 від 28.07.2014р., наданих до суду, позивач вказав, що надання кредиту підтверджується меморіальними валютними ордерами №2758061 від 03.10.2013р., №2878847 від 13.12.2013р., №2903412 від 19.12.2013р.

Посилаючись на пункт 1.6 кредитного договору, позивач зазначає, що відповідачем були порушені вимоги цього пункту, не сплачено 557574доларів США (строк оплати 03.04.2014р.), 162730доларів США (строк оплати 13.06.2014р.), 310000доларів США (строк оплати 19.06.2014р.)

Заборгованість відповідача 1 з оплати сум пені та процентів виникла з 01.05.2014р.

Доказом відправлення позивачем вимоги №770 від 07.05.2014р. на адресу відповідача 1 є поштовий реєстр №187 від 08.05.2014р., на якому є штамп відділення зв'язку з датою відправлення.

В судовому засіданні від 11.08.2014р. позивач надав уточнення до позовної заяви, в якій збільшив розмір позовних вимог в частині заборгованості за відсотками та суми пені. Внаслідок цього, предметом позову є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом 1030303,98доларів США, заборгованості за відсотками 16313,15доларів США, пені 38608,99доларів США. Заява була вручена в судовому засіданні відповідачу 1.

У зв'язку з наданням позивачем вказаної заяви, яка згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України врахована судом як заява про збільшення позовних вимог, та з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, судовий розгляд було відкладено на 21.08.2014р.

В судовому засіданні позивачем було надано докази направлення на адресу відповідача 2 заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У письмових поясненнях, наданих до суду, відповідач 1 додатково зауважив, що на момент направлення листа-вимоги від 07.05.2014р. про дострокове повернення кредитних коштів, була відсутня заборгованість зі сплати процентів за травень 2014р. Адже згідно пункту 3.5 кредитного договору строк сплати процентів - щомісячно з 01 по 10 число включно. З огляду на викладене, відповідач 1 наполягає на передчасності позовних вимог.

У зв'язку з нез'явленням в судові засідання від 09.07.2014р., від 28.07.2014р., від 11.08.2014р. представника відповідача 2 та невиконанням вимог суду, викладених в ухвалах, судовий розгляд відкладався.

Ухвали суду були направлені відповідачу 2 в установленому порядку на адресу, зазначену в позові, яка співпадає з адресою місцезнаходження юридичної особи, що міститься в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Як вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач 2 отримував ухвали суду та був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду.

На день розгляду справи у судовому засіданні 21.08.2014р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача 2 щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача 2 повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 21.08.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, господарський суд встановив наступне.

Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Арізона" (далі - позичальник) був підписаний кредитний договір №НК 497 від 09.09.2013р.(далі - кредитний договір), згідно якого банк надає грошові кошти позичальнику у вигляді кредитної лінії, що поновлюється (передбачає поновлення кредитування в порядку, передбаченому пунктом 2.4 договору) у розмірі, на строк та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти та комісію за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором.

Згідно пункту 1.2 кредитного договору розмір ліміту кредитної лінії на дату підписання договору складає 1250000доларів США. Розмір ліміту кредитної лінії змінюється відповідно до графіку зміни розміру кредитної лінії, наведеного в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

В пункті 1.3 кредитного договору сторони узгодили, що строк користування кредитною лінією з 09.09.2013р. по 08.09.2016р. включно з урахуванням Графіку.

Згідно Графіку зміни розміру ліміту кредитної лінії, наведеному у Додатку №1 до кредитного договору №НК 497 від 09.09.2013р., сторони встановили, що погашення кредитної лінії (договірне списання ліміту кредитної лінії) здійснюється в сумі і терміни відповідно до Графіку, а саме:

- 09.09.2013р. (початок періоду дії ліміту кредитної лінії) - 30.06.2016р. (кінцевий термін періоду дії ліміту кредитної лінії) - 1250000доларів США (розмір ліміту кредитної лінії, встановленої на період) - 312500доларів США (сума до погашення на кінець періоду);

- 01.07.2016р. (початок періоду дії ліміту кредитної лінії) - 31.07.2016р. (кінцевий термін періоду дії ліміту кредитної лінії) - 937500доларів США (розмір ліміту кредитної лінії, встановленої на період) - 312500доларів США (сума до погашення на кінець періоду);

- 01.08.2016р. (початок періоду дії ліміту кредитної лінії) - 31.08.2016р. (кінцевий термін періоду дії ліміту кредитної лінії) - 625000доларів США (розмір ліміту кредитної лінії, встановленої на період) - 312500доларів США (сума до погашення на кінець періоду);

- 01.09.2016р. (початок періоду дії ліміту кредитної лінії) - 08.09.2016р. (кінцевий термін періоду дії ліміту кредитної лінії) - 1250000доларів США (розмір ліміту кредитної лінії, встановленої на період) - 312500доларів США (сума до погашення на кінець періоду).

Як вбачається зі змісту меморіальних валютних ордерів №2758061 від 03.10.2013р., №2878847 від 13.12.2013р., №2903412 від 19.12.2013р., позивачем було перераховано відповідачу 1 наступні кошти 03.10.2013р. - 557547доларів США, 13.12.2013р. - 162730доларів США, 19.12.2013р. - 310000доларів США.

Згідно з пунктом 1.6 кредитного договору кредитування позичальника здійснюється банком у межах ліміту кредитної лінії та строку, встановлених цим договором, з періодом безперервного користування траншами в рамках кредитної лінії не більше ніж 180 календарних днів.

Під "траншем в рамках кредитної лінії" в даному договорі розуміється частина кредиту/сума кредитних коштів, наданих позичальнику одним платежем/сумою в межах ліміту кредитної лінії.

Початком безперервного користування траншем в рамках кредитної лінії вважається перший день, починаючи з якого виникла та безперервно існувала заборгованість позичальника за траншем кредитної лінії.

Датою закінчення безперервного користування траншем в рамках кредитної лінії вважається день, по закінченні якого зафіксована відсутність заборгованість позичальника за траншем кредитної лінії.

Погашення кожного виду траншу кредитної лінії повинно здійснюватись не пізніше дати закінчення зазначеного періоду безперервного користування траншем в рамках кредитної лінії, але не пізніше дати обнуління ліміту кредитної лінії, встановленої в пункті 1.2 договору та в строк передбачений пунктом 3.1 договору. Якщо строк погашення траншу кредитної лінії припадає на день, що не є банківським, то погашення повинно бути здійснене не пізніше останнього банківського дня строку сплати платежу.

Заборгованість за траншем кредитної лінії, не погашену після закінчення періоду безперервного користування траншем в рамках кредитної лінії, та/або закінчення строку, зазначеного в пункті 3.1 договору, банк обліковує як прострочену заборгованість за кредитами.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 08.09.2016р. включно, у відповідності із змінами розміру ліміту кредитної лінії, встановленими у Графіку.

При цьому, при зміні розміру ліміту кредитної лінії відповідно Графіку, строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір ліміту кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно Графіку.

Договором №1 від 03.10.2013р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №НК 497 від 09.09.2013р. пункт 2.3 був викладений в новій редакції.

Договором №2 від 13.12.2013р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №НК 497 від 09.09.2012р. пункти 1.4, 2.2, 6.4 та підпункт 5.3.17.1 були викладені в новій редакції.

Так, в пункті 1.4 було змінено розмір плати за користування кредитними коштами та визначено, що збільшено процентну ставку з 11,5% річних до 13% річних. Також встановлено, що розмір процентної ставки за цим договором не може перевищувати 16% річних, замість 14% раніше визначених.

Відповідно до пункту 6.4 кредитного договору (з рахуванням змін, внесених договором №2 від 13.12.2013р.) у випадку не виконання або порушення позичальником більше ніж на 10% вимог підпунктів 5.3.10 та/або 5.3.11 та/або 5.3.17.1 та/або 5.3.17.2 цього договору та/або у випадку невиконання/не належного виконання або порушення позичальником однієї з умов/вимог, встановлених в підпунктах 5.3.12 та/або 5.3.13 та/або 5.3.14 та/або 5.3.15 та/або 5.3.16 та/або 5.3.17.3 та/або 5.3.17.4 та/або 5.3.17.5 та/або 5.3.18 цього договору банк має право встановити процентну ставку за користування кредитними коштами на рівні 15% річних (або 18% річних у разі застосування максимальної відсоткової ставки), з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були порушені вищезазначені зобов'язання та банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, а позичальник в разі отримання відповідної вимоги зобов'язаний здійснити таке погашення в повному обсязі. У випадку виконання позичальником зазначених вимог, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі, передбаченому пунктом 1.4 цього договору, з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були виконані зазначені вимоги.

Відповідно до підпункту 5.1.3 кредитного договору банк має право відмовити позичальнику в подальшому кредитуванні в рахунок кредитної лінії в будь-якому випадку, в тому числі, при настанні нижченаведених обставин, які визначені сторонами як такі, що явно свідчать про те, що кредитні кошти не будуть своєчасно повернені:

- при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 5.3 договору;

- при погіршенні фінансового стану позичальника або відсутності достатнього забезпечення повернення кредитної лінії, комісій та процентів;

- при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство позичальника;

- якщо відносно позичальника, його майна є рішення чи вчинена дія з боку будь-яких державних органів або органів чи осіб, що мають відповідні повноваження, які істотно ускладнюють чи роблять неможливим вільне розпорядження майном позичальника.

Згідно підпункту 5.1.4 кредитного договору сторони домовились, що при настанні обставин, визначених в підпункті 5.1.3 цього договору, банк має право відмовити позичальнику у подальшому кредитуванні по цьому договору без укладення будь-якого договору про внесення змін та доповнень до нього.

У випадку такої відмови банк направляє позичальнику відповідне повідомлення. При цьому, строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення кредитної лінії, сплати процентів та комісій за користування нею та інших платежів, передбачених договором) за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, а банк вважається таким, що відмовився від подальшого кредитування на тридцятий календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення.

Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього договору або за адресою, повідомленою позичальником згідно підпункту 5.3.4 цього договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомплект» (далі - поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Арізона» (далі - боржник) був підписаний договір поруки №Т04.03.2008 І 1348 від 09.09.2013р. (далі - договір поруки)

Згідно цього договору поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання боржником зобов'язань згідно кредитного договору №НК497 від 09.09.2013р., укладеного між кредитором і боржником зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до пункту 3.3 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і боржник.

В розділі 4 договору поруки сторони передбачили, що у випадку невиконання зобов'язань боржником в строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя та копію надсилає боржнику. У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов'язується повідомити про це боржника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання. Поручитель не пізніше 20 робочих днів з дня отримання вимоги кредитора зобов'язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі.

Договором №1 від 19.12.2013р. про внесення змін та доповнень до договору поруки №Т04.03.2008 І 1348 від 09.09.2013р. сторони виклали пункти 1.1, 2.2, 3.1, 3.2 та підпункт 6.4.1 пункту 6.4 в новій редакції. Зміни були обумовлені внесенням згідно договору №2 від 13.12.2013р. змін щодо розміру процентної ставки до кредитного договору №НК 497 від 09.09.2013р.

До матеріалів справи долучені листи позивача №770 від 07.05.2014р. та №773 від 07.05.2014р., адресовані відповідачу 1 та відповідачу 2.

В цих листах позивач повідомляє про порушення ТОВ "СП"Арізона" зобов'язань за кредитним договором (щодо погашення заборгованості за кредитною лінією до закінчення строку, визначеного пунктом 1.3 договору, сплати нарахованих процентів та комісії в установлені строки; забезпечення переведення 100% щомісячних чистих грошових надходжень від основної діяльності на рахунки позичальника в банку; використання кредитних коштів за цільовим призначенням)

Позивач вказує на наявність простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 557573,98доларів США, заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 7323,27доларів США, заборгованості зі сплати відсотків на прострочену частину кредиту в розмірі 8131,28доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 8966,95доларів США.

Враховуючи наведені обставини та посилаючись на підпункти 5.1.3, 5.1.4 та пункт 6.4 кредитного договору, позивач зазначає про відмову у подальшому кредитуванні та просить погасити всю суму боргу за кредитним договором в строк 30 календарних днів з дати направлення цієї вимоги.

Згідно поштового реєстру №187 та фіскального чеку №9396 від 08.05.2014р., лист №770 від 07.05.2014р. на адресу ТОВ "СП "Арізона" (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Далека, оф.2) був направлений 08.05.2014р.

Лист-вимога №773 від 07.05.2014р. на адресу ТОВ «Автокомплект» був отриманий 20.05.2014р. відповідачем 2 (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Як зазначалось раніше, позивачем були перераховані відповідачу 1 наступні кошти 03.10.2013р. - 557547доларів США, 13.12.2013р. - 162730доларів США, 19.12.2013р. - 310000доларів США.

Враховуючи положення 1.6 кредитного договору та матеріали справи, на момент направлення позивачем листа-вимоги існувало невиконане зобов'язання з повернення траншу в рамках кредитної лінії в розмірі 557547доларів США., яке мало бути виконане в строк до 01.04.2014р.

Посилання відповідача 1 на наявність інших строків повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 08.09.2016р.) суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Сторонами встановлено в пункті 1.6 кредитного договору, що кредитування позичальника здійснюється банком у межах ліміту кредитної лінії та строку, встановлених цим договором, з періодом безперервного користування траншами в рамках кредитної лінії не більше ніж 180 календарних днів.

Під "траншем в рамках кредитної лінії" в даному договорі розуміється частина кредиту/сума кредитних коштів, наданих позичальнику одним платежем/сумою в межах ліміту кредитної лінії.

Погашення кожного виду траншу кредитної лінії повинно здійснюватись не пізніше дати закінчення зазначеного періоду безперервного користування траншем в рамках кредитної лінії.

Таким чином, в кредитному договорі був встановлений період в 180 календарних днів безперервного користування траншем в рамках кредитної лінії. По завершення цього періоду, позичальник повертає транш кредитної лінії банку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було направлено вимогу про дострокове повернення сум за кредитним договором.

Заявою від 11.08.2014р. позивач змінив розмір позовних вимог та наполягав на стягненні заборгованості за кредитом 1030303,98доларів США, заборгованості за відсотками 16313,15доларів США, пені 38608,99доларів США. Згідно змісту цієї заяви позивачем був змінений період нарахування сум відсотків та пені.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що предметом позову є стягнення:

- заборгованості за кредитом в розмірі 1030303,98доларів США;

- заборгованості зі сплати відсотків на загальну суму 16313,15доларів США за період з 01.07.2014р. по 07.08.2014р., а саме - 8828,25доларів США (транш в сумі 557574доларів США), 2576,56доларів США (транш в сумі 162730доларів США), 4908,34доларів США (транш в сумі 310000доларів США);

- пені, нарахованої на суму заборгованості зі сплати відсотків на загальну суму 390,78доларів США, а саме - 139,93доларів США (транш в сумі 557574доларів США), 82,76доларів США (транш в сумі 162730доларів США), 168,09доларів США (транш в сумі 310000доларів США);

- пені, нарахованої на суму заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 38218,11доларів США, а саме - 23204,16доларів США (транш в сумі 557574доларів США), 5501,62доларів США (транш в сумі 162730доларів США), 9512,33доларів США (транш в сумі 310000доларів США)

Суд зазначає, що згідно підпункту 5.1.6.2 пункту 5.1 кредитного договору строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення кредитної лінії, сплати процентів та комісій за користування нею та інших платежів, передбачених договором) за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, а банк вважається таким, що відмовився від подальшого кредитування на тридцятий календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення.

На момент звернення суду з позовом (23.06.2014р.) зобов'язання за кредитним договором відповідачами не були виконані.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачами не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачами до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитом в розмірі 1030303,98доларів США та заборгованості зі сплати відсотків на загальну суму 16313,15доларів США за період з 01.07.2014р. по 07.08.2014р., а саме - 8828,25доларів США (транш в сумі 557574доларів США), 2576,56доларів США (транш в сумі 162730доларів США), 4908,34доларів США (транш в сумі 310000доларів США), підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачами.

На підставі положень пункту 6.1 кредитного договору позивачем було нарахована та заявлена до стягнення пеня на загальну суму 38608,99доларів США.

А саме - пеня, нарахована на суму заборгованості зі сплати відсотків на загальну суму 390,78доларів США, а саме - 139,93доларів США (транш в сумі 557574доларів США), 82,76доларів США (транш в сумі 162730доларів США), 168,09доларів США (транш в сумі 310000доларів США); пеня, нарахована на суму заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 38218,11доларів США, а саме - 23204,16доларів США (транш в сумі 557574доларів США), 5501,62доларів США (транш в сумі 162730доларів США), 9512,33доларів США (транш в сумі 310000доларів США).

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем на предмет дотримання положень чинного законодавства. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 66, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Арізона" м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект" м. Дніпропетровськ про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом 1030303,98доларів США, заборгованості за відсотками 16313,15доларів США, пені 38608,99доларів США - задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Арізона" м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 38754191, місцезнаходження 49049, м. Дніпропетврсоьк, вул. Далека, буд 2, офіс 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект" м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 25533861, місцезнаходження 49049, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34) на користь Публічного акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" м. Київ (Ідентифікаційний код 09806443, місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд.30) суму заборгованості за кредитом 1030303,98доларів США, заборгованості за відсотками 16313,15доларів США, пені 38608,99доларів США та витрати зі сплати судового збору в розмірі 73080грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 21.08.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 26.08.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова