№ 40235404, 21.08.2014, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1844/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство», Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Чорноморндіпроект» про визнання проти правними та скасування п.п.3,4,5,6,12,13,14,16,18,19,21 вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство», Державного підприємства «Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Чорноморндіпроект» про визнання проти правними та скасування п.п.3,4,5,6,12,13,14,16,18,19,21 вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257.

В судовому засіданні 21.08.2014 року представники третіх осіб на боці позивача були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи (розписка про отримання виклику), але в судове засідання не з'явились без поважних причин, враховуючи, що вже по цій справі досліджені письмові докази та завершено офіційне з'ясування обставин справи, представник позивача не заперечував проти цього, а тому, на підставі положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження за наявними в справі доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та його посадовою особою, які згідно ст.ст.8,10,11 цього ж Закону здійснюють повноваження щодо призначення проведення ревізій та перевірок щодо встановлення порушень законодавства бюджетними підприємствами, установами та організаціями, проведення зустрічних звірок на непідконтрольними об'єктах, а тому, позовні вимоги щодо оскарження їх актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Органами Державної фінансової інспекції в Одеській області в особі Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2013 року.

11.01.2014 року за результатами проведеної ревізії відповідачем складено відповідний Акт №850-16/1, яким встановлено ряд порушень та недоліків у роботі порту, який був підписаний посадовими особами порту із запереченнями.

Листом від 29.01.2014 року ДП «ІЗМ МТП» було направлено до відповідача заперечення на висновки акту ревізії.

27.02.214 року на адресу порту надійшла вимога від 19.02.2014 року №850-16/257 про усунення портом порушень законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «ІЗМ МТП».

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що визначені органом ДФС порушення у п.п.3,4,5,6,12,13,14,16,18,19,21 вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257 є незаконними, оскільки по деяким з них ведеться робота по відшкодуванню шкоди, по інших висновки є протиправними та спростовуються наданими письмовими доказами.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях від 16.04.2014 року спростовує наведену у позовній заяві аргументацію представника позивача та вважає висновки ревізії вірними та законним, в зв'язку із чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Оцінюючи оскаржений акт суб`єкту владних повноважень суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про його часткову не відповідність законові з наступних підстав.

Згідно п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно п.5 ст.8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю також надано право здійснення контролю за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.

Відповідно до п.49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року (зі змінами) визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, п.50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або порушенням вимог законодавства.

Разом з тим, при направлені вимоги про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257 відповідачем не були враховані наступні норми законодавства, які перешкоджають проведенню її виконанню з огляду на наступні обставини та підстави:

У пункті 5 вимоги зазначено, що позивач в результаті порушення п.2 приміток до п.1 Загальної частини «Положення про портові збори» та в результаті не застосування комерційних вантажних рейсів ставок, визначених до суден «А» недоотримане корабельного збору по виходу у загальній сумі 627552,38 грн., в зв'язку із чим, йому необхідно відобразити цю суму заборгованості у бухгалтерському обліку та стягнути її з боржника ПрАТ «Українське дунайське пароплавство».

У пункті 6 вимоги зазначено, що в порушення п.18 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214, п.5.12, п.5.17 «Зведення звичаїв ДП «ІЗМ МТП», внаслідок не стягнення портом плати за роботу буксирів при швартових операціях недоотримане доходів на загальну суму 42600,50 грн., які повинні бути стягнуті з винних осіб.

З цих питань вже проводилась ревізія відповідача та був складений акт від 28.11.2012 року №850-16/151 за період ревізії з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року за результатом якого була направлена вимога від 03.01.2013 року №850-16/25.

Позивач оскаржив вказані пункти вимоги до суду та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року по справі №815/832/13-а позовні вимоги в цій частині були задоволені та визнані незаконними такі пункти вимоги. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі від 05.09.2013 року постанову суду першої інстанції в цій частині була скасована та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 року по справі №К/800/47140/13 касаційна скарга позивача була задоволена, скасована постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 року та залишено в силі постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року.

Вказане судове рішення згідно положень ст..254 КАС України набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не підлягають повторному доведенню обставини, що встановлені судовими рішеннями, ухваленими в порядку цивільного, господарського, адміністративного чи кримінального судочинства, що набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи, що між тими саме сторонами є судове рішення, яке набрало законної сили, встановлені ним обставини не підлягають повторному доведенню під час розгляду цієї справи, а тому суд приходить до висновку про те, що позивач по справі не повинен був стягувати платежі, визначені у п.п.5,6 оскаржуваної вимоги, в зв'язку із чим, вказані пункти згідно положень ч.3 ст.2 КАС України, є незаконними.

У пункті 21 вимоги зазначено, що позивач повинен передати на баланс Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» кредиторську заборгованість в розмірі 179067,31 грн. та дебіторську заборгованість в розмірі 57722,96 грн., які не були передані, в зв'язку із тим, що вони стосуються проектно-вишукувальних робіт по стратегічних об'єктах, які знаходяться на балансі цього державного підприємства.

Відповідно до Закону України «Про морські порти України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту», наказу Мінінфраструктури України від 19.03.2013 року №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, в тому числі ДП «ІЗМ МТП», шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів та утворено, внаслідок виділу, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

У пункті 3 наказу Мінінфраструктури України від 19.03.2013 року №163 також було встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п.1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. .

Відповідно до розподільчого балансу кредиторська заборгованість та дебіторська заборгованість по контрагенту ДП «Черноморндіпроект» залишалась на балансі ДП «ІЗМ МТП», яке також входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, а тому розподільчий баланс, затверджений цим міністерством є обов'язковим для виконання позивачем.

Тобто, у ДП «ІЗМ МТП» немає повноважень щодо зміни затвердженого розподільчого балансу наказом Міністерства інфраструктури України від 10.06.2013 року №375 в частині передання будь-яких майнових прав.

Враховуючи ту обставину, що позивач позбавлений права змінювати показники розподільчого балансу реорганізованого підприємства, який затверджений наказом розпорядника державного майна Міністерством інфраструктури України від 10.06.2013 року №475 та враховуючи ту обставину, що згідно письмових пояснень представника ДП «Адміністрація морських портів України» вказане підприємство не зацікавлено в отриманні вказаної заборгованості від позивача, суд вважає, що в цій частині вимога органу ДФС є незаконною.

Разом з тим, під час офіційного з'ясування обставин справи судом встановлено, що пункти вимоги 3,4,12,13,14,16,18,19 позивачем не виконані, як на час проведення перевірки, направлення вимоги органу ДФС, так й на стадії судового розгляду.

Наведені у вказаних пунктах вимоги органу ДФС від 19.02.2014 року №850/16-257 обставини знайшли своє підтвердження, факти відсутності дій державного підприємства щодо відшкодування завданих підприємству збитків не заперечувались.

Наведені представником позивача доводи та додані письмові докази не спростовують наведених в акту ревізії порушень державної фінансової дисципліни з боку ДП «ІЗМ МТП», а тому у цій частині вимога органу ДФС від 19.02.2014 року №850/16-257

є законною, з огляду на наведені вище норми права, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання цієї вимоги у цій частині слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

У частині ж позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.п.5,6,21 вимоги органу ДФС від 19.02.2014 року №850/16-257, вони підлягають задоволенню з огляду на положення ч.2 ст.162 КАС України..

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати п.п.5,6,21 вимоги Ізмаїльської об'єднаної державної фінансової інспекції в Одеській області про усунення порушень державної фінансової дисципліни від 19.02.2014 року №850/16-257.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.