Decision № 40225361, 20.08.2014, Kherson Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/1950/14 Головуючий в І інстанції Соловйов В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Прокопчук Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року серпня місяця 20 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Прокопчук Л.П.Суддів:Полікарпової О.М., Базіль Л.В.при секретарі:Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від « 16» липня 2013р. у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення відповідачки ОСОБА_5

В обґрунтування позивач зазначав, що 21.07.2008 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 11158,23 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.07.2023 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами 22.07.2008 року укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідачка передала в іпотеку належний їй житловий будинок АДРЕСА_1

Відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе за кредитним договором зобов'язань і тому станом на 22.02.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 29794,32 доларів США.

Позивач просив звернути стягнення на будинок шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем та виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Великолепетиського районного суду від 16 липня 2013 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

У поданій публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» апеляційній скарзі поставлено питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову банку з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, ОСОБА_5 та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.07.2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачці кредитні кошти на строк з 21.07.2008 року по 21.07.2023 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 13216,84 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_5 зобов'язувалася здійснювати погашення заборгованості щомісячно у період з « 12» по « 18» число у сумі 190,59 доларів США.

В забезпечення виконання умов кредитного договору відповідачка згідно з договором іпотеки від 22.07.2008 року передала в іпотеку належний їй житловий будинок АДРЕСА_1

Належним чином позичальник не виконувала взятих на себе за кредитним договором зобов'язань і тому станом на 22.02.2013 року утворилася заборгованість у сумі 29794,32 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 11314,23 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 6235,05 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1615,06 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань у сумі 9181,40 доларів США; штрафу - фіксована частина - 31,29 доларів США; штрафу - процентна складова - 1417,29 доларів США.

Відповідачка та її представник погодилися з розміром заборгованості, визначеного банком згідно з наданим розрахунком.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У січні 2013 року банк направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту та попередив, що у разі невиконання цих вимог буде звертати стягнення на предмет іпотеки з виселенням її з будинку /а.с. 21-22/. Вимога банку відповідачкою не виконана.

Пунктом 24 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Статтею 38 розділу V Закону України «Про іпотеку» передбачено такий спосіб реалізації предмета іпотеки як продаж шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки.

За домовленістю сторін згідно з пунктом 35.4 договору іпотеки вартість предмета іпотеки складає 75020 грн., ця вартість є співмірною із сумою заборгованості за кредитом, яка станом на 22.02.2013 року становить 29794,32 доларів США.

ОСОБА_5 підтвердила, що після постановлення рішення судом заборгованість нею не погашалась.

У пункті 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати таке.

Згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні позову банку про звернення стягнення на іпотечний будинок шляхом надання права ПАТ КБ «Приватбанк» від свого імені, а не від імені відповідачки, як то заявлено в позові, на продаж предмета іпотеки та виселення з будинку відповідачки.

Проживання в будинку на даний час неповнолітньої дитини, стосовно якої фактично не поставлено питання про виселення, не є підставою для відмови у задоволенні вимог, заявлених банком до ОСОБА_5

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на час укладення договору іпотеки неповнолітня онука відповідачки була прописана і проживала в житловому будинку АДРЕСА_1

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_5 також підтвердила відсутність реєстрації неповнолітньої в її будинку станом на 22.07.2008 року і пояснила, що її онука разом з матір'ю проживали в квартирі АДРЕСА_2, т.я. на той час з її сином вони не проживали однією сім'єю.

З урахуванням чинності договору іпотеки, наявності непогашеної кредитної заборгованості, співмірності вартості предмета іпотеки з сумою заборгованості по кредиту, позов банку є обґрунтованим.

Однак відповідно до п.1 пп.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Встановлено, що ОСОБА_5 є пенсіонеркою, іншого житла, крім того, що передане в іпотеку, вона не має.

Отже будь-яких застережень, що передбачені п.1.6 Закону України, щодо незастосування його до ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Представнику банку роз'яснено положення ст. 10 ЦПК України, проте він відмовився надавати докази на спростування встановленого.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову банку на підставі прийнятого Закону про мораторій.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні позову на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.П.Прокопчук