Court ruling № 40219020, 18.08.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2014 р. м. Київ К/800/13086/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

за участю секретаря - Гончар Н.О.

та представників сторін:

від позивача - Пасенко С.А.,

від відповідача - Остапюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014

у справі № 2а-2280/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 17.05.2010 №0004122303 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової перевірки господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: м. Камянка-Бузька, Львівської обл., вул. Незалежності, 16, та належить позивачу, складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 13/01/23/35495114 від 26.04.2010, в якому встановлено порушення вимог п. 6, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004 року, а саме: позивачем не забезпечено своєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі фіскальних звітних чеків за робочі дні з 08 по 14 квітня 2010 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне рішення від 17.05.2010 №0004122303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 895,00 грн.

Відповідно до вказаного рішення, податковим органом застосовано штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми готівки, на підставі пункту 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому є правомірним.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно із пунктом 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України за №637 від 15.12.2004 року, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

В силу п. 2.6 вищезазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Абзацом 3 пункту 2.6 Положення передбачено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних реєстраційної книжки).

У відповідності із п. 3.1 вказаного Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. За неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки вказаною статтею Указу встановлена відповідальність у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, під час перевірки позивачем були пред'явлені КОРО № 0318009128-р/1, № 0318009129-р/1, № 0318009130-р/1 від 30.04.2009, останні записи в яких були вчинені 07.04.2010, а також КОРО № 0318009128-р/2, № 0318009130-р/2, № 0318009129-р/2, зареєстровані 15.04.2010, розпочаті записами на підставі фіскальних звітних чеків за 08.04.2010 відповідно № 1625, № 1616, № 1621.

Вказана в акті перевірки сума готівки за 08 - 14 квітня 2010 року у розмірі 160 579,02 грн., у повному розмірі внесена у КОРО № 0318009128-р/2, № 0318009130-р/2, № 0318009129-р/2, копії відповідних аркушів з яких приєднані до справи (а.с.70-84). Як вбачається із розділу 2 КОРО "Облік руху готівки та сум розрахунків", позивачем внесено інформацію у хронологічній послідовності у повній сумі надходжень згідно з Z-звітами № 1625 - № 1631, №1616 - № 1622, № 1621 - 1627 (а.с.79, 84, 74) за 08 - 14 квітня 2010 року з подальшим продовженням ведення касової книги. КОРО зареєстровані в податковій інспекції 15.04.2010 (а.с.70, 75, 80, 67-69).

Проте, як було вірно враховано судом, дана обставина не свідчить про несвоєчасне оприбуткування готівки, а вказує на використання КОРО, незареєстрованої у встановленому порядку з 08 по 14 квітня 2010 року, оскільки, з наведеної норми ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» вбачається, що фінансові санкції можуть застосовуватися лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств, а не за порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій (в даному випадку - за несвоєчасну реєстрацію КОРО).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного рішення від 17.05.2010 №0004122303.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) Ю.І. Цвіркун