№ 4021485, 25.06.2009, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2009 Справа№ 19/11-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороз В.Ф. (доповідач),

суддів: Логвиненко В.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пека А.І., дов. від 05.09.08 р.

від відповідача: Тараненко І.М., дов. від 02.03.09 р.

від третьої особи: Трайдук Н.А., дов. від 09.01.09 р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Південфарм” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 р. у справі № 19/11-09

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Південфарм”, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство “Дніпропетровський метрополітен”, м. Дніпропетровськ

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.09 р. у даній справі (суддя Петренко І.В.) задоволено позов про стягнення 53627,35 грн. боргу по орендній платі за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна від 01.02.2006 р. №12/02-2222-ОД та 3 988,04 грн. нарахованої пені. Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням договірних зобов’язань відповідачем та несвоєчасним внесенням відповідачем орендної плати за договором.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застуванням норм матеріального права. Відповідач посилається на те, що умови додаткових угод до договору щодо збільшення розміру орендної плати за минулі періоди є нікчемними та такими, що порушують права відповідача. Необґрунтованим є і нарахування пені на збільшену суму орендної плати за минулий період.

Позивач та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечують та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та законним.

По справі оголошувалась перерва до 25.06.2009 р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №12/02-2222ОД від 01.02.2006 р., відповідачу передано в оренду приміщення торгівельного павільйону площею 102,20 кв.м., розташоване за адресою: ст. метро “Вокзальна” ПШП№3, що знаходиться на балансі ДП “Дніпропетровський метрополітен”, з щомісячною, не пізніше 7 числа наступного місяця сплатою орендної плати у розмірі 4 010,8 грн. (без ПДВ), яка коригується на індекс інфляції, починаючи з лютого 2006 р. Орендна плата перераховується у співвідношенні: 70% - до державного бюджету (2 807,60 грн.); 30% балансоутримувачу (1203,20 грн.).

Відповідно до п. 3.6 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно додаткової угоди від 12.06.2007 р. було внесено зміни до договору оренди нерухомого майна №12/02-2222-ОД від 01.02.2006 р. щодо збільшення розміру орендної плати: 70% - до державного бюджету у розмірі 3 870,94 грн.; 30% - балансоутримувачу –у розмірі 1 658, 97 грн.

Додатковою угодою від 14.12.2007 р. до договору оренди внесено чергові зміни щодо збільшення з 01.12.2007 р. орендної плати: 5 190,15 грн. до державного бюджету (70%); 2 224,35 грн. –балансоутримувачу (30%).

Вподальшому, 07.05.08 р. між сторонами укладено додаткову угоду про відшкодування збитків за рахунок недовнесеної орендної плати за фактичне використання площі у розмірі 9,9 кв.м. За її умовами орендар зобов’язався сплатити за період з 01.02.2006 р. по 01.04.08 р. суму в розмірі 13 778,08 грн., з яких 70% до державного бюджету (9 644,68 грн.); 30% балансоутримувачу (4 133,40 грн.).

Крім того додатковою угодою від 28.10.2008 р. до зазначеного договору оренди нерухомого майна №12/02-2222-ОД від 01.02.2006 р. збільшено щомісячний розмір орендної плати до 14 505, 23 грн. до державного бюджету та 6 216,52 грн. – балансоутримувачу. За умовами цієї додаткової угоди зазначений розмір орендної плати встановлюється з 01.07.08 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Оскільки сторонами узгоджено збільшення орендної плати за минулий період, зокрема згідно додаткової угоди від 28.10.2008 р. за період з 01.07.2008 р., яка не сплачена відповідачем у повному обсязі, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення боргу. При цьому судова колегія не погоджується з посиланням відповідача на нікчемність вказаних умов про збільшення розміру орендної плати за попередній період, оскільки такі умови прямо не суперечать закону. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, безпідставним є нарахування на підставі п. 3.6 договору пені з серпня 2008 р. на збільшений у жовтні 2008 р. розмір орендної плати, оскільки на той період відсутня прострочка у сплаті орендної плати. Відтак нарахований розмір пені є необґрунтованим, з огляду на що у цій частині позову слід відмовити.

За викладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні згідно ст. 104 ГПК з частковим задоволенням позову щодо стягнення боргу.

Судові витрати по справі, у тому числі з урахуванням державного мита, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, слід покласти на підставі ст. 49 ГПК України на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Південфарм” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 р. у справі № 19/11-09 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Південфарм” (49028, м. Дніпропетровськ, вул.. Мурманська, 1; код ЄДРПОУ 23930187):

- на користь державного бюджету 53627,35 грн. боргу по орендній платі;

- державне мито в доход державного бюджету у розмірі 516,34 грн.;

- 109,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Судді В.О.Логвиненко

Т.Г. Стрелець