Decision № 4021271, 22.06.2009, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р. Справа № 55/132-09

вх. № 3350/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ситник О.Б.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків

до Державного підприємства "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків

про стягнення 14582,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків, 10761,26 грн. основного боргу, 156,19 грн. 3% річних, 1011,52 грн. інфляційних витрат, 1900,39 грн. пені, 753,29 грн. інфляційних витрат та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 28/09 від 20.08.08 р. не виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 квітня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 червня 2009 р.

02 червня 2009 р. відповідач надав до канцелярії господарського суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв"язу з неможливістю представника прибути у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2009 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 22 червня 2009 р.

22 червня 2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій у зв"язку допушенням технічних помилок просив суд уточнити адресу позивача: м. Харків, вул. Краснодарська, 177-а, кв. 34., поштова адреса: 61001, м. Харків, вул. Гагаріна, 31, оф. 9. та змінити п. 3 тексту позовних вимог і стягнути з відповідача пеню у сумі 1900,39 грн. та 753,29 грн. штрафу.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

22 червня 2009 р. позивач надав до суду довідку, в якій зазначив, що поставка товару на суму 10761,26 грн. за накладними, доданими до позовної заяви, здійснювалась на виконання договору № 28/09 від 20.09.08 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала уточнені позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

20 вересня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків (далі позивач) та Державним підприємством "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 28/ 09, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати металовироби та інші видаткові матеріали для виробничих нужд у кількості та по ціні згідно рахунків- фактур, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх. Пунктом 2.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування суми вартості товару на розрахунковий рахунок позивача напротязі 30 календарних днів з моменту отримання товару. Пунктом 4.4 договору передбачено, що товар вважається поставленим з моменту підписання уповноваженими представниками документів, що підтверджують здачу- прийом товару. Пунктом 8.4 договору передбачений строк його дії а саме договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2009 р.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 10761,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6061 від 30.09.08 р. та № 6045 від 26.09.08 р., які підписані обома сторонами.

На вимогу суду позивач надав довідку за підписом директора, де зазначив, що вказані поставки здійснювались саме на виконання договору № 28/ 09 від 20.09.08 р.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії НБЛ № 909346 від 30.09.08 р. та НБЛ від 909345/28, які видані на отримання цінностей від ТОВ "Міцар".

Таким чином, відповідач товар отримав, проте у встановлені договором строки за нього не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 10761,26 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі –10761,26 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1011,52 грн. та 3% річних у сумі 156,19 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (судом перевірений розрахунок).

Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 1900,39 грн. пені та 753,29 грн. штрафу з посиланням на ст.231 ГК України.

Відповідно до п. 5.1, укладеного між сторонами договору, майнова відповідальність сторін регулюється діючим законодавством на момент укладення договору, а її межі встановлюються цим договором.

Судом з"ясовано, що сторони при укладанні договору № 28/09 від 20.09.08 р. не встановили такий вид відповідальності як пеня та штраф за прострочення виконання грошового зобов"язання, а також межі такої відповідальності, а посилання позивача на ч. 2 ст. 231 ГК України, якою визначено:" у разі якщо порушено господарське зобов"язання, в якому хоча б одна сторона є суб"єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов"язане з виконанням державного контракту або виконання зобов"язання фінансується за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов"язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості", є безпідставним, оскільки позивачем не доведено, що позивач або відповідач є суб"єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов"язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов"язання фінансується за рахунок державного кредиту, а також не надано документів в обгрунтування зазначеного.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1900,39 грн. пені та 753,29 грн. штрафу є безпідставними та необгрунтованими, у зв"язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування", м. Харків(61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30, код 14311070, р/р № 260023001773 в Харківській філії АБ Таврика" м. Харкова, МФО 351953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар", м. Харків( м. Харків, вул. Краснодарська, 177-а) 10761,26 грн. основного боргу, 156,19 грн. 3% річних, 1011,52 грн. інфляційних витрат, 119,28 грн. державного мита та 96,53 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 1900,39 грн. пені та 753,29 грн. штрафу відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 25 червня 2009 року.