Decision № 4021014, 28.05.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.09 Справа № 39/04-06-3-13/130

За позовом відкритого акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод», м. Донецьк

до державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 223 328 грн. 03 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивача

Макаров А.В. дов. б/н від 27.05.2009 р.;

від відповідача

Босова І.В. дов. № 1-3/3д-16 від 26.12.08 р.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 126 600 грн. 00 коп., пені в сумі 15 117 грн. 85 коп., втрат від інфляції в сумі 72 162 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 9 448 грн. 18 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач визнав позов в частині суми основного боргу, проти стягнення пені та нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України заперечує.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі 16 червня 2006 року договору підряду позивач надав відповідачу послуги з ремонту електродвигунів на суму 126 600 грн. 00 коп. Факт виконання робіт підтверджується актом сдачі-прийому виконаних робіт від 01 серпня 2006 р.

В порушення умов п. 5.3. договору відповідач виконані роботи в 60-ти денний строк не оплатив.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 126 600 грн. 00 коп., пеню в сумі 15 117 грн. 85 коп. нараховану відповідно п. 6.2. договору за період з 26.09.2008 р. по 26.03.2009 р., втрати від інфляції за період з 01.10.2006 р. по 26.03.2009 р. в сумі 72 162 грн. 00 коп., 3 % річних за той же період в сумі 9 448 грн. 18 коп. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач наявність суми основного боргу 126 600 грн. 00 коп. визнає повністю.

Проти стягнення пені відповідач заперечує, посилаючись на те, що пеня нарахована за період більш ніж шість місяців з моменту виникнення прострочення, що суперечить вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Проти стягнення втрат від інфляції та 3 % річних відповідач заперечує, не зазначаючи підстав незгоди.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання в сумі 126 600 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення суми боргу 126 600 грн. 00 коп., втрат від інфляції в сумі 72 162 грн. 00 коп., та 3 % річних в сумі 9 448 грн. 18 коп. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач безпідставно просить суд стягнути пеню нараховану ним за період з 26.09.2008 р. по 26.03.2009 р., тобто з порушенням норми передбаченої п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача, щодо стягнення пені, є безпідставними, та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 2 082 грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 01 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки, вул. Комуністична 6, ідентифікаційний код 32320704 на користь відкритого акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод», м. Донецьк, вул. Таллінська, 1А, ідентифікаційний код 00174740, борг в сумі 126 600 грн. 00 коп., втрати від інфляції в сумі 72 162 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 9 448 грн. 18 коп., державне мито в сумі 2 082 грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 01 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

02 червня 2009 року