Decision № 4020959, 04.06.2009, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.09 Справа№ 6/97

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона-Безпека-Титан”, м.Львів

до відповідача: Державного підприємства “Львівський лісгосп”, м.Львів

про: стягнення 24147грн. 80коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Бондар В.В.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Охорона-Безпека-Титан” подано позов до Державного підприємства “Львівський лісгосп” про стягнення 24147грн. 80коп. основного боргу.

Ухвалою суду від 24.04.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.06.2009р.

В судовому засіданні 04.06.2009р. представником позивача подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 22147грн. 80коп. основного боргу, оскільки ним 18.05.2009р. сплачено 2000грн. 00коп.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, письмового пояснення чи заперечення по суті позову не надав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.05.2009р. № 4297212 ( вручене 14.05.2009р.)

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.06.2006р. між ТзОВ “Охорона-Безпека-Титан” та ДП “Львівський лісгосп” було укладено договір № 3 на охорону приміщень ДП “Львівський лісгосп” відповідно до якого відповідач зобов”язувався передати, а позивач прийняти під охорону приміщення та матеріальні цінності об”єкту, зазначені у дислокації і позначені у плані ( схемі) об”єкту, що охороняються.

Відповідно до п.11 договору відповідач зобов”язувався здійснювати оплату за охорону щомісячно шляхом перерахування визначених договором сум коштів на розрахунковий рахунок позивача до 25 числа поточного місяця.

Сторонами підписано дислокацію, розрахунок і протокол узгодження ціни за здійснення заходів охорони.

Однак, відповідач за отримані послуги по охороні належним чином в повному обсязі не розрахувався, станом на час звернення з позовом до суду його заборгованість становила 24147грн. 80коп. Враховуючи сплату відповідачем 18.05.2009р. 2000грн. 00коп., заборгованість відповідача відповідно до заяви про зменшення позовних вимог становить 22147грн. 80коп.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 02.12.2008р. № 189 з вимогою про оплату суми заборгованості з наступним розірванням договору у випадку непогашення зазначеного боргу, однак відповідачем сума боргу залишилась неоплаченою.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 509,526,530 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Львівський лісгосп”, м.Львів, вул. Яворницького 8-б ( код ЄДРПОУ 20842267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Охорона-Безпека-Титан”, м.Львів, вул.Окуневського, 3/229 (код ЄДРПОУ 33618430) 22147грн. 48коп. основного боргу, 241грн. 48коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя