№ 40203071, 19.08.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 904/8220/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ПАТ "ВТБ Банк" - Соколовської К.П. (дов. від 07.07.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ

Банк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 14.05.2014

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014

у справі № 904/8220/13 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дзержинець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Марінель"

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 (суддя Примак С.А.) припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марінель". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марінель" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Павловський П.П., Науменко І.М.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" просить скасувати вищевказані постанови судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального права, справу повернути на подальший розгляд в процедурі розпорядження майном боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з вимогами ст .4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, за відсутності можливості укладення мирової угоди чи передумов для введення процедури санації.

Частина 3 ст. 22 Закону покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Отже, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово - майновий стан боржника.

При цьому відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону до компетенції комітету кредиторів належить звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, рішення про що повинно бути подано до суду до закінчення процедури розпорядження майном (ч. 2 ст. 27 Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.02.2014 відбулись збори комітету кредиторів боржника, на яких прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, клопотати перед господарським судом Дніпропетровської області про визнання ТОВ "Торговий дім "Марінель" банкрутом, введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

Згідно протоколу № 1 від 14.02.2014 засідання комітету кредиторів боржника, на згаданих зборах був присутній представник ПАТ "ВТБ БАНК", який не мав заперечень щодо прийняття рішення щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а лише утримався від голосування. Згадане рішення комітету кредиторів прийнято більшістю голосів.

Вказане рішення комітету кредиторів приймалося за результатами розгляду звіту щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника від 13.02.2014, який складався на підставі Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства з урахуванням документів наданих кредиторами у справі, у зв'язку з неможливістю встановити фактичне місцезнаходження боржника та його керівництва.

21.02.2014 до господарського суду надійшло клопотання голови комітету кредиторів про припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання останнього банкрутом, введення процедури ліквідації та призначення ліквідатором Лихопьока Д.П.

Місцевий господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, виходив з того, що за час провадження у справі до суду не надходило заяв осіб, які б мали бажання відновити платоспроможність боржника через його санацію або шляхом укладення мирової угоди. Боржник не заходиться за юридичною адресою, документи розпоряднику майна для проведення аналізу фінансового та майнового становища боржника не передавались. Кредиторами не надано заперечень щодо відкриття ліквідаційної процедури, визнання боржника банкрутом та заперечень стосовно запропонованої кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута.

Розпорядником майном боржника, з урахуванням вимог ч.3 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вжиті всі можливі заходи щодо встановлення контактів з керівництвом боржника, з метою отримання необхідної інформації та відповідної документації підприємства, а також виявлення майна боржника.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту неспроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів, що є підставою для прийняття рішення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, на підставі вимог ст.ст. 99-101 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодився з вірним висновком суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що про існування звіту щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника від 13.02.2014 представник ПАТ був ознайомлений на засідання комітету кредиторів, яке відбулось 14.02.2014. Тому доводи касаційної скарги про необізнаність із даним звітом колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є законним та обґрунтованим.

У відповідності до ст. 1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 по справі № 904/8220/13 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.