Court ruling № 40176504, 07.08.2014, Vinnytsia Administrative Court of Appeal

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2030/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М. П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.

представника позивача: Цимбал В. А.

представника позивача: Кузьменчук В. І.

представника відповідача: Бойко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому просила скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.05.2014 року ВП №43430573.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження № 43430573 від 22.05.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16 червня 2014 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Закарпатським окружним адміністративним судом 19.12.2013 року видано виконавчий лист № 807/3798/13-а щодо стягнення з рахунків ТОВ "Давід та партнери" 4685257,83 грн. податкового боргу.

20.05.2014 року Вінницька ОДПІ надіслала до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області заяву про примусове виконання рішення (виконавчого листа) Закарпатського окружного адміністративного суду №11186-25/10.

22.05.2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області виніс постанову ВП № 43430573 про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій посилався на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, зокрема на те, що згідно порядку стягнення податкового боргу платників податків, який регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України, стягнення здійснюється органами податкової служби.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив позовні вимоги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 ч. 2 цієї статті Закону встановлено, що такими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" зазначається, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави про відмову у відкритті виконавчого провадження визначені у п. 1-8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено з матеріалів справи, у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець посилається на п. 8 ст. 26 Закону, тобто на підставі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. При цьому, відповідач посилається на окремий порядок стягнення податкового боргу з платників податків, який регулюється ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України та виконується органами державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача в тій частині, що згідно п. 95.3 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, до яких належить і Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів.

Однак, колегія суддів наголошує, що вказані положення Податкового кодексу України, а також зміст інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 не виключають можливості здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого відповідно до процесуального законодавства України.

Таким чином, державний виконавець, приймаючи оскаржену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, не правомірно застосував п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки статтями 95-99 Податкового кодексу України не визначено порядок відмови у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частина 1 ст. 258 КАС України визначає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Отже, колегія суддів вважає, що отримавши виконавчий лист, державний виконавець повинен відкрити виконавче провадження, зважаючи на те, що даний виконавчий лист в порядку ст. 259 КАС України не визнаний судом, що його видав, таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про правомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 серпня 2014 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.