№ 40116969, 13.08.2014, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/4376/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А0666 підполковника Ліщинського Владислава Вацлавича про скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини А0666 підполковника Ліщинського В.В. № 867 «Про призначення службового розслідування» та № 896 від 23.07.2014 року «Про результати службового розслідування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним наказом від 23.07.2014 року № 896 відносно нього призначено службове розслідування по факту невиконання розпорядження командира військової частини А0666, про що відповідачу було відомо ще 10.07.2014 року. Крім того, в означеному наказі зазначено про представлення матеріалів розслідування 17.07.2014 року, що суперечить положенням Інструкції з діловодства в ЗСУ, затвердженій наказом МОУ від 21.11.2012 року № 777; невірно зазначені особисті дані позивача тощо. У зв'язку із цим, на думку позивача, службове розслідування призначено поза встановленого ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ десятиденного строку, містить невірні відомості, тому означений наказ є неправомірним. Поряд із тим, позивач потребував стаціонарного лікування, однак всупереч Конституції України та Статуту внутрішньої служби ЗСУ, йому не дозволялось отримати медичну допомогу. Невиконання розпорядження було обумовлено поганим самопочуттям позивача, а не свідомими діями, у зв'язку із чим притягнення його до дисциплінарної відповідальності є неправомірним, а спірний наказ підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши думки учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України з липня 1995 року. З 01.08.2005 року проходить службу на посаді заступника начальника штабу 1 механізованого батальйону військової частини А0666.

Наказом командира військової частини А0666 Ліщинського В.В. від 23.07.2014 року № 897 за фактом невиконання капітаном ОСОБА_1 розпорядження командира військової частини А0666 щодо виділення особового складу для виконання робіт в парку бойових машин призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 17.07.2014 року № 5845.

На підставі результатів службового розслідування наказом командира військової частини А0666 Ліщинського В.В. від 23.07.2014 року № 869 за систематичне невиконання розпоряджень командира військової частини А0666, низьку особисту недисциплінованість та порушення вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані накази обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Вирішуючи спір, суд враховує, що наказом командира військової частини А0666 «Про внесення змін до наказів командира військової частини А0666 від 23.07.2014 року № 867, 869 та акту службового розслідування № 5845», внесені зміни в п.2 наказу від 23.07.2014 року, абз.1, 2 та 3 акту службового розслідування від 23.07.2014 року № 5845, абз.1, 2, п.1 наказової частини наказу від 23.07.2014 року № 869, якими усунуті неточності та очевидні описки, допущенні під час складання спірних наказів. У зв'язку із цим, суд відхиляє відповідні доводи позивача, в якості підстав для задоволення адміністративного позову, так як на момент вирішення спору зазначені недоліки актів індивідуальної дії усунуті та не спроможні порушити права та інтереси позивача.

Зі змісту наказу № 869 від 23.07.2014 року вбачається, що згідно доповідної заступника командира військової частини А0666 з озброєння майора Костюченко С.М. заступник начальника штабу 1 механізованого батальйону капітан ОСОБА_1 10.07.2014 року не виконав розпорядження командира військової частини А0666 щодо виділення особового складу батальйону для прибирання території парку бойових машин.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Вищевказана доповідна була подана командиру військової частини на підпис 14.07.2014 року (реєстрація в стройовій частині вх. № 5547 від 14.07.2014 року), отже саме 14.07.2014 року командиру військової частини А 0666 стало відомо про правопорушення ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, спірній наказ від 23.07.2014 року № 867 виданий в межах десятиденного строку, встановленого ст.87 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», у зв'язку із чим суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для скасування спірного наказу, на порушення вищезазначеного строку.

Крім того, згідно акту службового розслідування від 17.07.2014 року № 5845 під час службового розслідування ОСОБА_1 надав пояснення, в якому не зміг пояснити свої дії щодо невиконання розпорядження командира ВЧ А 0666, мотивуючи свої дії щодо невиконання даного розпорядження незадовільним станом здоров'я та необхідності госпіталізації до ВМКЦ ПР. Також ОСОБА_1 пояснив свою відсутність на службовій нараді 10.07.2014 року та на службі з 10:00 год. 11.07.2014 року тим, що з 15:00 години знаходився в парку бойових машин, де здійснював перевірку особового складу і не знав про нараду, яка мала відбутись о 18:00 годині. По факту відсутності на службі в період з 10:00 год. 11.07.2014 року ОСОБА_1 зазначив, що він перебував в ВМКЦ ПР на прийомі у ЛОР лікаря через загострення захворювання, а спеціалісти такого профілю знаходяться тільки в ВМКЦ ПР, на підтвердження чого надав медичну книжку із відповідним записом.

Відповідно до абз.2 п.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони № 82 від 15.03.2004 року, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог вищезазначеної Інструкції в частині невідображення у акті службового розслідування його пояснень. Натомість в акті службового розслідування відображені зазначені позивачем підстави невиконання розпорядження та відсутності на службі, які є тотожними викладеним у позові доводам.

Крім того, в ході службового розслідування було встановлено, що у зв'язку із тим, що підрозділи 1 механізованого батальйону убули для виконання завдань в районі ведення антитерористичної операції в пункті постійної дислокації залишились військовослужбовці строкової служби 1 механізованого батальйону, капітан ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків командира батальйону, організацією контролю за наявністю, виконанням розпорядку дня, не здійснює виконання службових обов'язків, переклав на інших посадових осіб, які не мають практичного досвіду роботи з особовим складом.

Також службовим розслідуванням встановлено грубе порушення ОСОБА_1 статті 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, у відповідності до якої він повинен був звернутися до командира військової частини А0666 та доповісти йому, що згідно огляду чергового фельдшера військової частини А0666 його направлено на консультацію до ВМКЦ ПР. Отримавши від командира військової частини дозвіл, - убути до ВМКЦ ПР на консультацію до лікаря.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про допущення ОСОБА_1 порушення дисципліни, що відображено у відповідних наказах. Доводи позивача про відсутність в його службі будь-яких порушень є бездоказовими та повністю спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд враховує, що згідно ст.60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року N 548-XIV, у разі неможливості виконання службових обов'язків у зв'язку з відбуттям за межі гарнізону, через хворобу та з інших поважних причин командир (начальник) для виконання цих службових обов'язків призначає одного із заступників. Якщо штатний заступник відсутній і ніхто не був призначений командиром (начальником), командування бере на себе старший за посадою, а у разі відсутності старшого за посадою - старший за військовим званням, про що доповідає старшому командирові (начальникові).

Відповідно до ст.14 цього ж Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно з ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора). У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі та атестат на продовольство, за необхідності - довідку про травму і медичну характеристику, а у разі вибуття на лікування за межі гарнізону, крім того, - атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Статут).

Згідно з ст.1 Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до ст.45 Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд враховує, що у відповідності до ст.86 Дисциплінарного статуту спірним наказом від 23.07.2014 року № 869 дисциплінарне стягнення накладено на ОСОБА_1 з урахуванням попередньої поведінки військовослужбовця, зокрема, - з урахуванням п'яти незнятих дисциплінарних стягнень: сувора догана від 04.04.2014 року; сувора догана від 07.04.2014 року; сувора догана від 14.05.2014 року; догана від 12.06.2014 року.

З урахуванням викладеного, в ході судового розгляду справи знайшов підтвердження факт неправомірної поведінки ОСОБА_1, який полягає порушенні ст.14 Статуту, невиконанні розпорядження командира військової частини та незнаходженні на службі. Доводи позивача щодо його неодноразових особистих звернень до командира частини щодо необхідності стаціонарного лікування, які були безрезультатні, не підтверджені належними та допустими доказами, тому не можуть беззаперечно братися судом до уваги, в якості єдиної підстави для скасування наказів щодо проведення службового розслідування щодо нього та подальшого притягнення до дисциплінарної відповідальності. За сукупністю наявних в матеріалах справи доказів позивач не довів покладених в основу його позову обставин та не спростував заперечення відповідача. Натомість відповідачем у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України доведено безпідставність позовних вимог та правомірність оскаржуваних наказів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних наказів відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже підстави для скасування наказів командира військової частини А0666 підполковника Ліщинського В.В. № 867 «Про призначення службового розслідування» та № 896 від 23.07.2014 року «Про результати службового розслідування» - відсутні.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до командира військової частини А0666 підполковника Ліщинського Владислава Вацлавича про скасування наказів відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк