Decision № 40116800, 06.08.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.14р. Справа № 904/3335/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 112 732 190 грн. 23 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Букоємський Р.В., дов. № 14-138 від 13.05.14р.;

від відповідача: Галан Ю.А., дов. № 749 від 11.03.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" заборгованість в розмірі 112 732 190 грн. 23 коп., з яких: 101 419 376 грн. 07 коп. - заборгованість за поставлений природний газ в період з січня по грудень 2013р., 7 669 127 грн. 09 коп. - пеня, 2 379 117 грн. 83 коп. - 3% річних, 1 225 569 грн. 24 коп. - індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12р. № 13/3345-БО-4 щодо повної та своєчасної оплати вартості за спожитий природний газ.

Відповідач позов визнав частково. У відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних нарахувань вважає незаконними та стверджує, що відповідач не є винним у несвоєчасному виконанні зо бов'язань за договором, посилаючись на наступне. Так, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі», згідно п. 1.1 Статуту підприємства, є комуна льним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська, яке виробляє та постачає споживачам м. Дніпропетровська теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. За приписами ст.. 20 Закону України „Про теплопостачання" збитки теплоенергогенеруючих та теплопо стачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окре мим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, ви значених законами України, які передбачають відповідні пільги. Так, згідно із рішенням суду з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради стягнуто понад 76 млн.грн. збитків від різниці в тарифі, яке до цього часу не ви конано. Крім того, на цей час, відповідно до узгодженого у встановленому порядку розрахунку обсягу забор гованості із різниці в тарифах, відповідач від держави не отримав понад 157 млн. грн. відшкодування. У зв'язку з чим, питання своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлену теплову енергію підприємством відповідача цілком залежить від часу отримання підприємством відповідних сум із бюджетів всіх рівнів та знаходиться поза об'єктивною можливістю впливу підприємства відповідача на ці процеси та, на думку відповідача, свідчить про відсутність можливості користування коштами позивача. Крім того, зазначає, що, фактично, підприємство вимушене виконувати приписи законів щодо постачання теплової енергії споживачам за тарифами (а не за дійсною вартістю теплоенергії) та відповідати за процеси що відбуваються в Україні у ході виконання бюджетів всіх рівнів щодо фінансування пільг, наданим відповідним категоріям споживачів. Таким чином, підприємство відповідача вже майже десять років працює в «ринкових» умовах, ко ли вартість природного газу невпинно зростає, в той час, як тарифи на теплову енергію за лишаються тривалий час незмінними. При цьому, підприємство не має можливості одразу ж підвищити плату за теплову енергію, а повинно діяти в рамках закону щодо встановлення відповідних тарифів. Проте, незважаючи на зазначені об'єктивні процеси, МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі" сплачує за отриманий газ понад 50 відсотків від усіх коштів, що поступають на рахунки підприємства. А із розрахунку позовної заяви видно, що оплата здійснюється відповідачем, фактично, щодня в межах коштів, які є наявними на банківських рахунках на день проплати, а також шляхом відповідних заліків на підставі законодавства. Крім того, відповідач проводить ретельну роботу по стягненню заборгованості зі спо живачів теплової енергії: в органах державної виконавчої служби на виконанні знаходяться накази судів на су му понад 30 млн. грн., при цьому повернено без виконання вико навчих листів на суму понад 9 млн. грн.; на цей час на реструктуризації знаходяться вимоги до населення, яке складає переважну кількість спо живачів підприємства, а також укладені угоди на погашення заборгова ності при оформленні субсидій на значну суму, при цьому, заборгованість споживачів по оплаті за теплоенергію станом на травень 2014 року складає понад 200 млн. грн. Таким чином, відповідач констатує, що причиною несвоєчасних розрахунків підприємства є не корис тування грошами позивача, а об'єктивні обставини, а саме: несвоєчасне державне фінансування, встановлення тарифів, на які відповідач не має об'єктивної можливості впливу, несвоєчасні розрахунки населення за спожиту теплову енергію, що тягне за собою необхідність оплати відповідачем чисельних господарських санкцій за рахунок наступних платежів. Одночасно, відповідач зазначає, що не має законодавчо передбаченої можливості стягувати в по рядку регресу санкції по ст. 625 ЦК України з бюджетів. Просив в позовних вимогах в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних нарахувань відмовити. На підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем надані копії документів на понад 3 472 аркушах, які оглянуті судом в судовому засіданні та частково долучені до матеріалів справи (т. 1, а.с. 65-154, т. 2, а.с. 1-150, т. 3., а.с. 1-160, т. 4, а.с. 1-160, т. 5, а.с. 1-136).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалися перерви з 24.07.2014р. по 31.07.2014р., з 31.07.2014р. по 05.08.2014р.

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продаж природного газу № 13/3345-БО-4 (надалі- Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають на дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.13р. по 31.12.13р. газ обсягом до 100 037,000 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 гри.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. (п. 5.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 10.07.13р. сторони внесли зміни до п. 5.2 Договору, та зазначили, що з 01.07.13р. ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 гри.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

Згідно п. 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 14.10.13р., кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору у 2013 році позивач здійснив постачання відповідачу природного газу у загальному в обсязі 36 230, 411 тис. м3 , що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи (а.с. 25-36).

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 101 419 376 грн. 07 коп.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за період з 14.02.13р. по 24.03.2014р., розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 7 669 127 грн. 09 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 1 225 569 грн. 24 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з березня 2013р. по квітень 2014р. та суму 2 379 117 грн. 83 коп. - 3 % річних за період з 14.02.13р. по 24.03.2014р.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як встановлено судом, відповідачем не заперечується факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за поставлений відповідно до умов Договору у період з січня по грудень 2013 року природний газ у загальній сумі 101 419 376 грн. 07 коп.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки щодо оплати переданого позивачем у власність відповідачу природного газу у спірному періоді, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 101 419 376 грн. 07 коп., 2 379 117 грн. 83 коп. 3% річних та 1 225 569 грн. 24 коп. індексу інфляції - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, нарахування позивачем пені передбачено умовами Договору та є правомірним.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання докладно викладеними у запереченнях на позов обставинами та наданими на їх підтвердження доказами, які долучені судом до матеріалів справи (т. 1, а.с. 65-154, т. 2, а.с. 1-150, т. 3., а.с. 1-160, т. 4, а.с. 1-160, т. 5, а.с. 1-136).

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Так, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі», згідно п. 1.1 Статуту підприємства, є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська, яке виробляє та постачає споживачам м. Дніпропетровська теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання.

При вирішенні клопотання відповідач щодо зменшення розміру нарахованої позивачем пені, судом взято до уваги, що підприємство відповідача знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Для забезпечення своєї господарської діяльності відповідач закуповує природний газ, електричну енергію, труби, запчастини за ринковими цінами. Підприємство здійснює виплату заробітної плати не меншу, ніж встановлено законодавством України. Сплачуються без пільг встановлені законодавством податки, збори, обов'язкові платежі. Збитки відповідача, пов'язані зі зміною вартості газу за 2013 рік складають 47 085 280 грн. 00 коп. Відповідач постачає теплову енергію установам та організаціям, які фінансуються із бюджетів усіх рівнів. При цьому, заборгованість споживачів по оплаті за теплоенергію станом на травень 2014 року складає понад 200 млн. грн. В зв'язку з відсутністю грошових коштів казначейство не проводить оплату за виставленими рахунками. Значна сума заборгованості рахується за закладами освіти (школи, дошкільні, навчальні заклади) та медичні заклади. Підприємство відповідача є стратегічно - важливим об'єктом господарювання для міста, адже виробляє теплову енергію.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає, що відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Крім того, відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, та щодня в межах коштів, які є наявними на банківських рахунках на день проплати здійснює погашення заборгованості перед позивачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, зменшивши пеню на 50% до 3 834 563 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37, код ЄДРПОУ 3208277) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 101 419 376 грн. 07 коп. (сто один мільйон чотириста дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят шість грн. 07 коп.) основного боргу, 3 834 563 грн. 55 коп. (три мільйони вісімсот тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят три грн. 55 коп.) пені, 1 225 569 грн. 24 коп. (один мільйон двісті двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 24 коп.) інфляційних втрат, 2 379 117 грн. 83 коп. (два мільйони триста сімдесят дев'ять тисяч сто сімнадцять грн. 83 коп.) 3% річних, 73 080 грн. 00 коп. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І. А. Рудь

Повне рішення складено - 11.08.14р.