№ 40115539, 28.07.2014, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2014 р. Справа № 802/2119/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представника позивача: Федорченко Р.О.,

представника відповідача: Клим"юка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до державної організації "Військова частина А0549" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась Вінницька об'єднана lержавна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - позивач, Вінницька ОДПІ) до державної організації "Військова частина А0549" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 48038,61 грн., з яких податок на додану вартість становить 16936,45 грн., пеня - 31102,16 грн. Дана заборгованість виникла в результаті несплати відповідачем суми боргу, визначеної податковим повідомленням-рішенням №0005321501 від 13.03.2014 року. Однак, станом на 03.06.2014 року, відповідач не погасив податковий борг в добровільному порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення надані в судовому засіданні, просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення ( а.с. 29-30 ), в яких посилається на механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ, визначений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», і, зокрема, на положення пункту 31 зазначеного Порядку.

Крім того, відповідач посилається на п. 96.2 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків. Відповідь щодо прийняття зазначеного рішення надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (п. 96.3 Податкового кодексу України). Відтак, відповідач вважає, що податковий орган повинен звертатись до суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти Міністерства оборони України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Військова частина А0549, ідентифікаційний код 08540799, є державною організацією, здійснює діяльність у сфері оборони, перебуває на податковому обліку з 02.03.1998 року та має розрахункові рахунки в ГУДКУ у Вінницькій області (а.с. 7). Відповідно до статті 67 Конституції України та ст. 36 Податкового кодексу України на відповідача покладений обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість Військовою частиною А0549, дані якої свідчать про порушення відповідачем пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, в результаті чого платником порушено правила сплати (перерахування) податку на додану вартість в сумі 84682,25 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт №214/1501/8540799 від 26.02.2014 року (а.с.10).

На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення №0005321501 від 13.03.2014 року, згідно якого до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем "податок на додану вартість" в сумі 16936,45 грн. ( а.с. 11 ). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 18.03.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с. 11).

З метою погашення податкового боргу Вінницькою ОДПІ направлялась відповідачу податкова вимога Форми Ю № 296 від 16.02.2011 року, яка отримана останнім 16.02.2011 року, що підтверджується особистим підписом на корінці податкової вимоги (а.с. 13).

Як видно з матеріалів справи, внаслідок порушення податкового законодавства щодо правил сплати (перерахування) податку на додану вартість, за відповідачем, станом на 03.06.2014 року, рахується заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 48038,61 грн., з яких: 16936,45 грн. - податок на додану вартість, 31102,16 - пеня, що також підтверджується розрахунком суми позову, зворотнім боком облікової картки платника ( а.с. 8-9).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Порядок оформлення результатів перевірок та прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань регламентований ст.86 Податкового кодексу України.

Положеннями п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судом, відповідач не здійснював процедур адміністративного чи судового оскарження вищезазначеного рішення контролюючого органу.

У відповідності з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб"єкт господарської діяльності за своїми зобов"язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису ( крім захищених статтей ), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов"язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідачем не доведено факт недостатності коштів, що надходять на його рахунки, для погашення податкового боргу.

Також, суд окремо зазначає, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2013 року в справі № 802/2109/13-а за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до Військової частини А0549 про стягнення заборгованості, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 року, встановлено обов'язок саме відповідача щодо сплати податкового боргу по податку на додану вартість, а не Міністерства оборони України.

Частиною 1 ст. 72 КАС України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А0549 ( код ЄДРПОУ 08540799 ) до бюджету кошти в сумі 48038,61 грн. ( сорок вісім тисяч тридцять вісім гривень 61 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна