справа № 462/4998/13-к
У Х В А Л А
08 серпня 2014 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
головуючого - судді: Ліуша А.І.,
суддів: Бориславський Ю.Л., Колодяжного С.Ю.,
при секретарі: Колошкіну П.І.,
за участі прокурора: Саса Є.В.,
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
перекладача: ОСОБА_4
обвинувачених: ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
прокурор, звернувся до судді з клопотанням про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 покликаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України, та враховуючи, що з часу обрання запобіжного заходу по даний час вказані ризики не зменшились, обвинувачений перебував у розшуку у даному кримінальному провадженні, у нього відсутнє постійне масце проживання та реєстрація на території України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, необхідно продовжит строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти продовження йому строку тримання під вартою.
Захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили, щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки на даний час, взагалі відсутні підстави утримання його під вартою та строк тримання під вартою обвинуваченого сплив.
Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, колегія суддів вважає, що клопотання слід задовольнити виходячи з наступного.
17 березня 2014 року по даному кримінальному провадженні колегією суддів Залізничного районного суду м. Львова винесено вирок яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі та ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити їй покарання у виді 8 років позбавлення волі. Однак ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2014 року виирок суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів проти життя та здоров'я особи, без постійного місця проживання та реєстрації на території України, можливість незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, не працює, тобто без постійного джерела доходів, перебував у розшуку у даному кримінальному провадженні, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою, не хворіє, а також враховуючи наявність того, що з часу обрання запобіжного заходу по даний час вказані ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 07 жовтня 2014 року.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 196, 197, 199, 315 КПК України,-
У Х В А Л И Л А:
продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 07 жовтня 2014 року.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом п'яти діб з моменту її оголошення.
Головуючий суддя А.І. Ліуш
Судді Ю.Л. Бориславський
С.Ю. Колодяжний
The court decision No. 40087515, Zaliznychnyi District Court of Lviv City was adopted on 08.08.2014. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 462/4998/13-к. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: