Court ruling № 40077229, 31.07.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4469/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Магомедової М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення заборгованості в розмірі 34 092, 77 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.10.2011 в Деснянському районному центрі зайнятості зареєструвалася як така, що шукає роботу ОСОБА_3. Останнім місцем її роботи було Міністерство аграрної політики та продовольства України. ОСОБА_3 була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Наказом Деснянського районного центру зайнятості від 10.10.2011 № НТ111010 останній надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю на підставі довідки про середню заробітну плату № 402 від 09.09.2011.

Шевченківським районним центром зайнятості Київського міського центру зайнятості Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за наслідком якого складено Акт № 578 від 18.05.2013.

Вказаним актом встановлено, що громадянку ОСОБА_3 наказом Міністерства аграрної політики України №667-к від 31.08.2012 поновлено на роботі за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2012., та виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11 054, 57 з 09.09.2011 по 31.08.2012.

За період перебування ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості їй було виплачено допомога по безробіттю в сумі 34 092, 77 грн.

25.11.2013 року позивачем направлено відповідачу Повідомлення №22-4355 від 25.11.2013 про перерахування вищевказаних коштів, однак в добровільному порядку кошти сплачені не були, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміст п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює обов'язок саме роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, як виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

У абзаці 6 частини 1 статті 34 Закону Фонду надано право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно до ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Отже, при поновленні на посаді незаконно звільнена особа має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте, вказана сума має бути зменшена на суму заробітку за місцем нової роботи, виплат за цей період, в тому числі, допомога по безробіттю, який працівник отримав в цей час.

А тому, отриману за час вимушеного прогулу суму, як середній заробіток, згідно судового рішення, так і допомогу по безробіттю, згідно до ст. ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» повинна бути повернута ОСОБА_3

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає безумовний обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, оскільки ОСОБА_3 була безробітною з вини відповідача і під час перебування на обліку мала право на отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, саме роботодавець зобов'язаний вирішувати питання щодо стягнення з працівника зайво сплачених сум.

Так, матеріалами справи підтверджено, що за час перебування ОСОБА_3 на обліку в Київському міському центрі зайнятості як безробітної, нею було отримано допомогу по безробіттю в розмірі 34 092 грн. 77 коп., яка не була відшкодована позивачу.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обов'язку у відповідача, як роботодавця виплатити Центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітній ОСОБА_3 у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 05.08.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.