№ 40062521, 30.07.2014, Vinnytsia District Administrative Court

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

30 липня 2014 р. Справа № 802/2499/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Мельника В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Драчука В.Ф., Ващенко Т.С.,

відповідача: Мендус С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом:

приватного підприємства "Гайсинський м'ясокомбінат"

до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Гайсинський м'ясокомбінат" з позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки результат якої оформлено актом про результати документальної невиїзної перевірки від 24.03.2014р. №1881/1500/34058430, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014р. №0001031500, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 93968,19 грн.

Оскільки, в основу вказаного податкового повідомлення рішення мали факти, що не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні в письмових запереченнях.

Проаналізувавши матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Приватне підприємство "Гайсинський м'ясокомбінат" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 34058430.

19.03.2014р. Гайсинською ОДПІ з питань своєчасності перерахування на спеціальний рахунок сум податку на додану вартість для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за період з 01.03.2013р. по 31.07.2013р. проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Гайсинський м'ясокомбінат". В ході якої встановлено порушення п.1 ч.10 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно перераховані суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам в сумі 93968,19 грн. Результат вказаної перевірки оформлено актом про результати документальної невиїзної перевірки від 24.03.2014р. №1881/1500/34058430.

24.03.2014р. за наслідками виявленого порушення податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001031500, яким визначено штрафні (фінансові санкції) санкціями (штрафами) в сумі 93968,19 грн.

Не погодившись з вказаним фактом, позивачем до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області подано скаргу, яка у відповідності до рішення від 30.04.2014р. №6888/10/32-10-02-11 про результати розгляду первинної скарги залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення без змін.

Окрім того, рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 04.06.2014р. №9904/6/99-99-10-01-15, податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014р. №0001031500 залишено без змін та скаргу позивача без задоволення.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як свідчать матеріали акту перевірки ПП "Гайсинський м'ясокомбінат" порушено п.1 ч.10 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно перераховані суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам в сумі 93968,19 грн. Вказаного висновку податковий орган дійшов за фактом дослідження платіжних доручень №365 від 29.04.2013р., №494 від 29.05.2013р., №647 від 16.07.2013р., які на думку податкового органу, свідчать про недотримання строків визначених для сплати податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам

Згідно з п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Одним із обов'язків платника податків, згідно з п.п. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України, є обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Положення п.31.1 ст.31 ПК України встановлюють, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі, податкового агента, визначається календарною датою.

Зі змісту п.1 ч.1 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням таких особливостей: норми цього пункту не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом.

Переробне підприємство веде окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі - продукція), і з постачання інших товарів/послуг, у тому числі продукції, виготовленої із сировини, визначеної у підпункті 1 цього пункту, та складає податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, що передбачає п.1 ч.3 під. 2 р. 20 Перехідних положень ПК України.

Переробне підприємство, згідно з п.1 ч.6 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: у 2012 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 70 відсотків; у 2013 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 40 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 60 відсотків; у 2014 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 50 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 50 відсотків.

Відповідно до п.1 ч.10 під.2 р.20 Перехідних положень ПК України перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання встановленого обов'язку позивачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства): від 12.04.2013р. №901972192 за березень 2013р. задекларована сума податку на додану вартість, що спрямовується на спеціальний рахунок становить 47544 грн.; від 20.05.2013р. №9029280864 за квітень 2013р. задекларована сума податку на додану вартість, що спрямовується на спеціальний рахунок становить 36286 грн.; від 18.07.2013р. №9043149062 за червень 2013р. задекларована сума податку на додану вартість, що спрямовується на спеціальний рахунок становить 19459 грн.; уточнюючі розрахунки з податку на додана вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) від 15.07.2013р. №9041965841, № 9041965850, № 9041965861, № 9041965866.

Факт сплати на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам підтверджується платіжними дорученнями №398 від 29.04.2013р. про перерахунок 31696,13 грн., №502 від 30.05.2013р. про перерахунок 9190 грн., №499 від 30.05.2013р. про перерахунок 15000 грн., №698 від 29.07.2013р. про перерахунок 3328,79 грн., №687 від 29.07.2013р. про перерахунок 6660 грн.

На думку податкового органу, в розрізі вказаних норм щодо обов'язку до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом здійснювати перерахунок коштів, позивачем у відповідності до зазначених вище платіжних доручень вказаний термін не дотримано.

Надаючи правову оцінку виявленому порушенню, суд виходив з того, що імперативність п.1 ч.10 під.2 р.20 Перехідних положень ПК України полягає в тому, що перерахування суми податку до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Водночас, положення п.203.1 ПК України передбачають, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до абз. 1,2 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Дослідивши надані до суду докази в розрізі даної норми, судом встановлено, згідно з платіжними дорученнями фактичне перерахування коштів відбулось 29.04.2013р., 30.05.2013р., 29.07.2013р., тобто, в межах строку визначеного ст. 203 ПК України.

Згідно з п.1 ч.13 під. 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Так, вказана норма спрямована на дисциплінування платників податку на додану вартість - переробних підприємств, для яких передбачений спеціальний режим оподаткування, запобігає зловживанням платників податків щодо використання такого режиму оподаткування.

Однак, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що імперативність п.1 ч.10 під.2 р.20 Перехідних положень ПК України полягає в тому, що перерахування суми податку до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Окрім того, п.56.21 ст. 56 ПК України закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням зазначеного, в ході проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Гайсинський м'ясокомбінат" податковим органом не надано належної оцінки всім обставинами, що слугувало підставою для безпідставного нарахування штрафних фінансових санкцій.

Суд звертає увагу податкового органу, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, на підставі п.п.21.1.1 п.21.1 ст. 21 ПК України, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, тим самим, визнавши протиправним податкове повідомлення рішення №0001031500 від 31 березня 2014 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001031500 від 31 березня 2014 року, яке винесено Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.