Decision № 399972, 31.10.2006, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2006

Справа №2-3/11286-2006

За позовом ВАТ «Крименерго» ( м. Сімферополь ,вул.. Київська, 74 /6)

До відповідача ТОВ Фірми «Електрокар ЛТД» , м. Щолкіно ( м. Щолкіно, д . 101/1, кв.52)

про спонукання укласти договір

Суддя Соколова І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – представник Белогуб Г.В. за дор. від 03.01.06р, Ефошкина М.В. за дор. від 31.01.06р

Від відповідача – представник Риженков В.В. за дор. № 1/05 від 12.05.05р

Сутність спору: Позивач звернувся з позовом до відповідача – ТОВ Фірми «Електрокар ЛТД» , м. Щолкіно про спонукання укласти договір на поставку електричної енергії № 71 від 20.04.06р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у зв’язку з внесеними змінами у Закону України „ Про електроенергетику” та Правила користування електричної енергії на підставі Постанови НКРЕ України від 17.10.05 р. № 910 та Постанови КМУ від 16.06.05 р, виникла необхідність укласти новий договір на постачання електроенергії, так як раніш укладений між сторонами договір на користування електроенергії від 20.07.98 р. вже не відповідав нормам діючого законодавства про електроенергетику.

Відповідач вимоги позивача не визнав та просить у позові відмовити, посилаючись на те, що у наступний час між ВАТ „Крименерго” та ТОВ Фірми «Електрокар ЛТД» , м. Щолкіно діє договір на користування електроенергії від 20.07.98 р. , який відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства України, а тому відповідач не згоден на укладення нового договору на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача по дійсній справі підлягають задоволенню з наступних підстав:

Так, 20.07.98 р. між сторонами по дійсній справі був укладений договір № 71 на користування електричної енергії, згідно з яким енергопостачальна організації зобов’язалась відпускати електроенергію абоненту – відповідачу по дійсній справі на підставі умов цього договору та узгоджених обсягів електроенергії та потужностей.

У зв’язку з внесеними змінами в Закон України „ Про електроенергетику” та Правила користування електричної енергії, на підставі Постанови КМУ від 16.06.05 р. № 473 та Постанови НКРЕ України від 17.10.05 р. № 910, позивач в особі Ленінського РЕМ ВАТ „Крименерго” 20.04.06 р. спрямував на адресу відповідача для укладення два екземпляру проекту договору про постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р. та додатки до нього.

При цьому позивач у своєму супровідному листу також посилався на зміни у Правила користування електричної енергії на підставі Постанови НКРЕ України від 17.10.05 р. № 910 ( а.с. 10-14,18-19).

Відповідач - ТОВ Фірми «Електрокар ЛТД» не підписав вказаний договір, але, листом № 31 від 25.05.06 р. спрямував до позивача два екземпляра протоколу розбіжностей до договору на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р.

При цьому, відповідач у своєму листі повідомляв позивача, що ТОВ Фірма «Електрокар ЛТД» згодна укласти договір на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р. замість раніш підписаного договору від 20.07.98 р., але з доповненнями, змінами та зауваженнями ( а.с. 15).

Таким чином, відповідач не підписав спірний договір на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р з відміткою „ з протоколом розбіжностей”, але спрямував до позивача два екземпляра протоколів розбіжностей ( а.с. 16-17).

Згідно з п.4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Таким чином, відповідач порушив вказаний порядок укладення господарського договору, а тому спірний договір є неукладеним, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду про спонукання відповідача укласти договір на постачання електричної енергії, так як згідно зі ст.. 26 Закону України „ Про електроенергетику”, який визначає обов’язки та відповідальність споживачів електричної енергії, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Крим того, ст.. 275 Господарського кодексу України також передбачається обов’язок постачальників електроенергії, що займають монопольне положення, укласти договір на енергопостачання зі споживачами, що мають технічні кошти для одержання енергії.

Таким чином, відмова відповідача від позовних вимог позивача за обставинами, які викладені у відзиву на позов, суперечить листу відповідача від 23.05.06 р. № 31, у якому він давав згоду на підписання цього договору № 71 від 20.04.06 р., але, з доповненнями та змінами.

Суд вважає, що договір на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р., на укладення якого позивач просить понудити відповідача, відповідає вимогам діючого законодавства про електроенергетику.

При цьому суд також враховує, що згідно зі ст.. 179 Господарського Кодексу України, при укладенні господарських договорів, сторони можуть визначити зміст договору на підставі примирного типового договору, який рекомендований органом керування суб’єктом господарювання для використання при укладенні ними договорів.

Так, спрямований на адресу відповідача проект договору на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р. є типовим договором, який затверджений Постановою НКРЕ від 17.10.05 р. № 910, містить типові умови, однакові для всіх суб’єктів, що бажають приєднатися до договору.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та у засіданні суду , не можуть бути прийняті судом до уваги, так як не відповідають нормам дійсного законодавства про електроенергетику.

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача по даній справі підлягають задоволенню, а тому суд вважає за необхідним понудити відповідача укласти договір на постання електроенергії № 71 від 20.04.06 р.

Витрати по оплаті держмита й судові витрати, пов'язані зі сплатою інформаційно-технічних послуг із забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

У процесі розгляду справи у засіданні суду 12.10.06 р. оголошувалась перерва до 31.10.06 р.

31.10.06 р. судове засідання було продовжено за участю представників сторін.

Вступна й резолютивна частини рішення оголошені в засіданні суду в присутності представників сторін 31.10.2006 р.

З обліком викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРIШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати відповідача - ТОВ Фірму «Електрокар ЛТД» у строк до 20 листопада 2006 р. укласти з позивачем – ВАТ „Крименерго” договір на постачання електроенергії № 71 від 20.04.06 р.

3. У випадку відхилення відповідачем від укладання договору на постачання електроенергії № 71 від 02.04.06 р., договір вважається укладеним у редакції позивача – ВАТ „Крименерго”.

3. Стягнути з ТОВ Фірми «Електрокар ЛТД» ( 98213, Ленінський р-н,м. Щелкино, 101/1 кв.52, р/р 26006303391791 відділення ПІБ м. Керчі ТОБО м. Щелкино, МФО 324548, ЗКПО 20721471) на користь ВАТ „Крименерго” ( м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р/р 26007301320163 у філії КЦО ПІБ України м. Сімферополя, МФО 324430, ЕДРПОУ 00131400) витрати по держмиту в розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення підписане суддею 06.11.2006 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Соколова І.А.