Номер справи 623/2000/14-к
Номер провадження 1-кп/623/210/2014
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,
з участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,
прокурора Кривенкова В.І.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області
кримінальне провадження № 12014220320000545 від 3 травня 2014 року
про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саковичи Глубокського району Вітебської області Білорусь, громадянина РФ, білоруса, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер відсутній, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, 2 травня 2014 року, близько 23 години, знаходячись у дворі будинку по АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, на грунті виниклих неприязнених відносин з пасинком ОСОБА_2, маючи намір на навмисне спричинення тілесних ушкоджень останньому, наніс ОСОБА_2 один удар кухонним ножем в грудну клітину, спричинивши потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 174 від 10.05.2014 року тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітини, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчиненого ним злочину.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України доведена повністю.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент спричинення.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом"якшують та обтяжують його покарання.
Злочин у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до тяжкого злочину.
ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
При призначенні покарання ОСОБА_1., відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що він щиро розкаюється у вчиненні злочину, що є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп"яніння.
На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом"якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, позицію потерпілого, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде достатнім призначення покарання в межах санкції обвинувачення з застосуванням умов ст. 75 КК України з звільненням від відбування призначеного покарання із зобов»язаннями, передбаченими ст. 76 КК України.
Цивільний позов по справі, заявлений Ізюмським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради про відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 в Ізюмській ЦМЛ у сумі 841, 40 грн., підлягає задоволенню, так як обвинувачений визнав позов у повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В :
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов*язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку, не виїздити на постійне проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміни місця роботи, навчання або проживання, періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити обраний на досудовому слідстві, - особисте зобов»язання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради ( р/р 35426014002523 в ГУДКУ Харківської області МФО 851011 код 02003304) 841 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат, затрачених на лікування в Ізюмській ЦМЛ потерпілого ОСОБА_2
Речові докази: ніж та рукавичка з нашарування крові, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ізюмського МВ - знищити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення та вручення обвинуваченому копії вироку.
Суддя П.П.Винниченко
The court decision No. 39977295, Izium City and District Court of Kharkiv Oblast was adopted on 30.07.2014. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find essential data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data conveniently.
This decision relates to case No. 623/2000/14-к. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: