Court ruling № 39908552, 19.05.2014, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №481/1377/13-ц 19.05.2014 19.05.2014 19.05.2014

Провадження № 22ц-/784/1411/14 Головуючий у І інстанції Васильченко Н.О.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

19 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиною Н.В.,

із секретарем судового засідання - Богатирьовою В.А.,

з участю:

представника позивача - Ремешевського Є.А.,

відповідача ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 березня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно та виселення, -

у с т а н о в и л а :

24 липня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) пред'явило зазначений позов до ОСОБА_3, який обґрунтовувало наступним.

19 жовтня 2006 року Банк, в простій письмовій формі, уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № NKNBGK00000010, за умовами якого надав, а позичальник взяв і використав на придбання житлового будинку, грошові кошти у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 78 840 гривень, під зворотне зобов'язання останнього повернути їх частинами до 18 жовтня 2016 року, зі сплатою за користування ним виходячи з відсоткової ставки 16,08% річних на суму залишку заборгованості, крім цього щомісячно 1,34% - страхового платежу та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

На забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку Банку належний йому на праві приватної власності цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 133,1 кв.м., заставною вартістю 72 000 гривень.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, відповідач взятого на себе обов'язку не виконував, у зв'язку з чим, станом на 21 червня 2013 року заборгував кредитодавцю 176 694 гривні 83 копійки, з яких:

· 45 936 гривен. 03 копійки - заборгованого тіла кредиту;

· 65 530 гривень 79 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

· 6 624 гривні - заборгованість по комісії за користування кредитом;

· 58 604 гривень 01 копійка - пеня за несвоєчасність виконання кредитного зобов'язання;

Банк робив всілякі спроби, понудити відповідача покрити заборгованість та повернутися до належного виконання графіку погашення кредитного зобов'язання, проте бажаного не досяг.

Не змінили позадоговірної поведінки позичальника ні неодноразові нагадування Банком про необхідність виконання зобов'язання належним чином, нараховані за порушення умов кредитного договору пеня.

У подальшому представник банку уточнив розмір вимог майнового характеру і визначив розмір боргу відповідача перед банком у 158 240 гривень 80 копійок та кінцево просив суд:

· в рахунок погашення зазначеної вище заборгованості звернути стягнення на заставлене майно, шляхом продажу ним квартири з можливістю укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та з наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

· виселити відповідача та усіх інших осіб, які зареєстровані і поживають у будинку, що є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям тих з реєстраційного обліку;

· провести розподіл судових витрат.

В іншій частині позов підтвердив.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 березня 2014 року в задоволені позову Банку відмовлено.

Банк подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове - про задоволення його вимог у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду І інстанції, залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що з жовтня 2006 року сторони перебувають у договірних правовідносинах, підставою виникнення яких є дійсний договір кредиту. Позивач у повній мірі виконував і виконує взяті на себе за цим договором обов'язки, в той час як позичальник прострочив повернення чергової частини кредиту і заборгував за сплатою відсотків. У зв'язку з цим Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, проте попередньо не дотримався спеціальної досудової процедури.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними.

В силу статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

По даній справі підстав для виходу за межі апеляційної скарги колегія не встановила, а тому справу переглянуто відповідно до зазначених скаржником меж та вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції.

За ст. ст. 11, 14-15, 22, 203-205, 526, 610-611, 615, 622 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені названими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань) є договори, зміст яких не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; він має бути вчиненим у формі встановленій законом і спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір вважається правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний (дійсний) договір породжує для сторін цивільні обов'язки, які повинні виконуватися належним чином у межах та на умовах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання недопустима, якщо інше не передбачено умовами договору чи Законом.

Кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.

У разі порушення зобов'язання однією стороною інша сторона має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди, при цьому, таке відшкодування не звільняє боржника від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Виписане вище у повній мірі стосується і кредитних договорів.

Договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах встановленої законом або договором про збільшення позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 19 жовтня 2006 року Банк, в простій письмовій формі, уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № NKNBGK00000010, за умовами якого надав, а позичальник взяв і використав на придбання житлового будинку, грошові кошти у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 78 840 гривень, під зворотне зобов'язання останнього повернути їх частинами до 18 жовтня 2016 року, зі сплатою за користування ним виходячи з відсоткової ставки 16,08% річних на суму залишку заборгованості, крім цього щомісячно 1,34% - страхового платежу та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту.

Порушення позичальником виписаних умов, давало Банку право нараховувати пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення, і вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного зобов'язання.

На забезпечення виконання названого кредитного договору, Банк та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку Банку належний йому на праві приватної власності цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 133,1 кв.м., заставною вартістю 72 000 гривень.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, відповідач взятого на себе обов'язку не виконував, у зв'язку з чим, станом на 21 червня 2013 року заборгував кредитодавцю 176 694 гривні 83 копійки, з яких:

· 45 936 гривен. 03 копійки - заборгованого тіла кредиту;

· 65 530 гривень 79 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

· 6 624 гривні - заборгованість по комісії за користування кредитом;

· 58 604 гривень 01 копійка - пеня за несвоєчасність виконання кредитного зобов'язання;

Повідомлення про борг і необхідність його погашення та попередження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, які Банк надсилав відповідачеві, позитивного результату не дали, так як той їх не отримував.

У зв'язку з цим, Банк просив суд звернути стягнення на заставлений житловий будинок.

Згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для

Що ж до тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про наявність процесуальних порушень, допущених судом при розгляді судом даної справи, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: