№ 39907889, 17.07.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2923/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.14р. у справі №826/2923/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій на загальну суму 340 грн., нарахованих рішеннями №№10, 11 від 12.01.12р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем правомірно застосовано до відповідача штрафні санкції на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.01.12р. територіальним органом Пенсійного фонду України були складені акти б/н «Про вчинення правопорушення», якими зафіксовано факт несвоєчасного подання відповідачем звітів за 2008 і 2009 роки, термін подання яких встановлений до 31.03.2009 року і 31.03.2010 року відповідно, тоді як фактично були здані платником 12 січня 2012 року.

Рішенням позивача № 10 від 12.01.12р. до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі п. 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовані фінансові санкцій у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання звіту (додаток №25) за 2009 рік.

Рішенням позивача № 11 від 12.01.12р., на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкцій у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання звіту (додаток №25) за 2008 рік.

У зв'язку з несплатою фінансових санкцій Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва було надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу №Ф-0002 від 04.01.13р. (повернулась не врученою з відміткою поштового відділення).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову про стягнення вказаних сум фінансових санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем протиправно застосовано до позивача такі санкції на підставі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

До 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV).

Пунктом 4 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-ІV передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 5 ч. 9 Закону №1058-ІV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, пенсійним органом правомірно застосовано до відповідача фінансові санкції за несвоєчасне подання ним звітності, оскільки звіти за 2008 і 2009 роки, термін подання яких встановлений до 31.03.2009 року і 31.03.2010 року відповідно, були здані нею лише у січні 2012 року.

Вказане порушення не спростовано відповідачем, як і не спростований факт правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій. Рішення пенсійного органу про застосування таких санкцій та вимога про сплату боргу №Ф-0002 від 04.01.13р. відповідачем не оскаржені та не скасовані у порядку визначеному законом.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що такі санкцій застосовано протиправно у зв'язку з втратою чинності п. 5 ч. 9 Закону №1058-ІV, виходячи з наступного.

Врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій, тобто у даному випадку на момент вчинення правопорушення з неподання звітності.

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин зокрема щодо обов'язку своєчасного подання звіту до органів ПФУ), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Така правова позиція була викладена у Інформаційному листі ВАСУ від 24.11.11р. N 2198/11/13-11.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до порушень у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, вчинених до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», але виявлених з 1 січня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.14р. у справі №826/2923/14 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.14р. у справі №826/2923/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1; 02100, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (р/р 256033122603 в Головному управлінні ОЩАДБАНКу по м. Києву та Київській області, код ЄДРПОУ 22869448, МФО 322669) заборгованість у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Дана постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.