Decision № 39895375, 23.07.2014, Kherson Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/791/1920/2014 Головуючий в І інстанції Кузьменко О.І

Категорія 19 Доповідач: Стародубець М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 23 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі:Калюжному О.О.,за участю адвоката:ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_2, діючої від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, діючого від імені ОСОБА_5, на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 07 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, про визнання договору недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що 23 липня 2010 року між нею та ТОВ «Південенерго» був укладений договір № 23 /07/10 на дольову участь у будівництві квартири, за умовами якого вона зобов'язалася надати забудовнику грошові кошти в розмірі та порядку, визначеному договором, натомість останній прийняв на себе зобов'язання організувати будівництво житлового будинку, збудувати його у відповідності до проектної документації, ввести житловий будинок в експлуатацію та передати їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на другому поверсі загальною площею 34,81 кв.м., вартість якої складає 174 050 грн., що дорівнює 5000 грн. за 1 кв.м.

Того ж дня вона сплатила забудовнику обумовлену договором вартість квартири у повному розмірі.

25 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду, погодивши зміну номера вказаної в договорі від 23 липня 2010 року квартири з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 у зв'язку із змінами, які були внесені до проекту будівництва.

09 лютого 2012 року забудовник повідомив її про те, що для оформлення за нею права власності на визначену у договорі квартиру їй необхідно сплатити додатково 40 450 грн., оскільки загальна площа квартира є більшою, ніж передбачено умовами договору.

Вказана вимога була виконана нею того ж дня.

Незважаючи на те, що нею свої зобов'язання виконано у повному обсязі, а об'єкт будівництва, хоча і з іншими характеристиками, ще у 2011 році, забудовник по сьогодні не передав їй визначену договором квартиру.

Крім того, 25 грудня 2011 року ТОВ «Південенерго» уклало договір № 285 на дольову участь в будівництві з ОСОБА_9, за яким зобов'язалося передати останньому квартиру АДРЕСА_1, вартість якої складає 300 300 грн.

22 грудня 2012 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_3., малолітний ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що вона належним чином виконала зобов'язання, покладені на нею за договором про дольову участь у будівництві, і сплатила 100% вартості квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим набула на неї майнових прав, натомість пізніше забудовник незаконно уклав з іншою особою аналогічний договір, на підставі якого вказана особа набула право власності спірне нерухоме майно, просила суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнати договір №285 на дольову участь у будівництві, укладений між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_9 25 грудня 2011 року, недійсним;

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1;

- витребувати від ОСОБА_3., ОСОБА_8., ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вказане нерухоме майно.

Рішенням суду від 07 травня 2014 року постановлено:

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним договір № 285 про дольову участь у будівництві укладений 25.12.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго» та ОСОБА_9.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 по 475 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго», посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, наданим сторонами доказам дав неправильну оцінку та допустив порушення норм матеріального й процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, яку вона подала діючи від імені ОСОБА_3, просить ухвалене судом першої інстанції рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, зазначаючи, що судом невірно визначено характер спірних правовідносин і помилково застосовані норми матеріального права.

ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_5, також подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить ухвалене судом першої інстанції рішення скасувати із закриттям провадженням у справі.

В письмових запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_10, діюча від імені ОСОБА_6, викладені у них доводи не визнає і вважає безпідставними, просить рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2010 року ОСОБА_6 та ТОВ «Південенерго» уклали письмовий договір про дольову участь у будівництві №231/07/03, згідно умов якому фізична особа як учасник зобов'язалася надати юридичній особі - забудовнику грошові кошти в сумі 174 500 грн., а останній зобов'язався організувати будівництво вісімнадцятиквартирного будинку по АДРЕСА_1, ввести його в експлуатацію та передати ОСОБА_6 наявну в ньому однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 /т.1, а.с. 8-10/.

За квитанцією до прибуткового касового ордеру №1731 від 23.07.2010 року ТОВ «Південенерго» прийняло від ОСОБА_6 за угодою дольової участі у будівництві 174 050 грн. /т.1, а.с. 12/.

25 грудня 2011 року ці ж сторони уклали письмову додаткову угоду до вказаного вище договору, якою змінили номер квартири АДРЕСА_1 в цьому ж будинку /т.1, а.с. 11/.

9 лютого 2012 року забудовник за квитанцією №3308 прийняв від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 40 450 грн. за договором про дольову участь у будівництві за №23/07/03 від 23.07.2010 року /т.1, а.с. 12/.

В день укладення з ОСОБА_6 додаткової угоди до договору, тобто 25 грудня 2011 року, ОСОБА_9 та ТОВ «Південенерго» також уклали письмовий договір про дольову участь у будівництві №285, за яким учасник зобов'язався надати забудовнику грошові кошти в сумі 300 300 грн., а останній після вводу закінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 на другому поверсі зі складанням акту приймання-передачі /т.2, а.с. 83-89/.

Після закінчення будівництва будинку, 11.10.2012 року ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_9 склали акт приймання-передачі, за яким забудовник передав останньому однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а 21.11.2012 року Херсонська міська рада видала йому свідоцтво про право власності на цей об'єкт нерухомості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, спадщину після смерті якого прийняли залучені судом в якості відповідачів фізичні особи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що укладений між забудовником та ОСОБА_6 договір про дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 не розірваний є чинним, тому правомірно визнав укладений ТОВ «Південенерго» з ОСОБА_9 договір про дольову участь у будівництві одного й того ж об'єкта нерухомості недійсним з наведених в рішенні підстав.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду, вважає їх правильними та такими, що відповідають положенням цивільного й процесуального права. Фактичні обставини встановлені судом повно й об'єктивно, які підтверджуються матеріалами справи.

Із змісту укладеного ТОВ «Південенерго» з позивачем договору випливає що його предмет становить надання послуг щодо вкладання залучених коштів в будівництво житла та оформлення права власності на це майно в інтересах учасника (замовника).

З огляду на суб'єктний склад договору та зміст зобов'язань, укладений між сторонами договір про дольову участь у будівництві, має інвестиційний характер.

При цьому колегія суддів виходить з того, що ст. 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності угоди, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною.

Відтак, оскільки укладений між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_6 договір про дольову участь у будівництві №23/07/03 є чинним, забудовником у судовому порядку не оспорений, недійсним судом не визнаний, він підлягає виконанню.

Надані позивачкою вказані раніше квитанції, форма й зміст яких визначені забудовником, про отримання останнім від неї в день укладання договору 174 050 грн. й після підписання додаткової угоди до нього щодо зміни нумерації квартири 40 450 грн. свідчить про виконання нею грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повної сплати вартості об'єкта інвестування й вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Розпорядження цими правами будь-ким, крім інвестора, який вчинив дії щодо набуття права власності на об'єкт будівництва або без його згоди на передачу майнових прав за іншим оспорюваним аналогічним договором, укладеним забудовником з інвестором ОСОБА_9 , порушує права первісного інвестора - позивача у справі ОСОБА_6 й не відповідає вимогам ст. ст. 358, 509, 526, 629 ЦК України.

На квитанціях є підписи працівників забудовника про отримання від ОСОБА_6 грошових коштів на виконання умов договору, а юридична особа відповідає за дії свого працівника.

Взяті на себе зобов'язання за договором ТОВ «Південенерго» не виконало, відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання за встановленими ч.ч.1-2 ст. 614 ЦК України правилами не довело й належних та допустимих доказів щодо підробки чи фальсифікації квитанцій або вчинення позивачем чи третьою особою протиправних кримінально-карних дій не надало.

Доводи апелянтів щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідності покладених в основу рішення висновків суду в частині визнання договору недійсним фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Безпідставними, на думку колегії суддів, є посилання апелянта ОСОБА_2 в скарзі на те, що суд першої інстанції повинен був при визнанні оспорюваного договору недійсним застосувати передбачені ст. 216 ЦК України наслідки, оскільки позивачка такої вимоги не заявляла, вона не є стороною оспорюваного правочину і її права за правилами реституції не відновлюються.

Передбачених процесуальним законом підстав для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі, що є однією з вимог апелянта ОСОБА_4, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянтів щодо незаконності рішення суду в частині визнання за позивачем права власності на спірну квартиру із визначених ним й зазначених в рішенні суду правових підстав, а саме ст. 392 ЦК України. Вказана норма матеріального права передбачає визнання цього права за умови, що позивач не перебуває з особами, які це право оспорюють, у зобов'язальних відносинах.

В даному випадку ця вимога пред'явлена до відповідачів, одним з яких є юридична особа - забудовник, з яким позивач перебуває у зобов'язальних відносинах, тому його права повинні захищатися за допомогою відповідних норм зобов'язального права.

Крім того, позивач повинен довести, що раніше він мав статус власника спірного майна, чого за встановленими у справі обставинами ОСОБА_6 не мала.

Відповідачі - фізичні особи є спадкоємцями ОСОБА_9. Останній за життя набув право власності на спірну квартиру й отримав свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, питання про визнання якого недійсним та припинення права власності цієї особи (правонаступників) на це житло позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не оспорюється.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що у частині вимог щодо набуття на спірне майно права власності невірно обрано спосіб захисту, передбачений цивільним законодавством.

Отже, передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру у суду не було, тому рішення в цій частині та витребуванні її від відповідачів на користь позивача з підстав визнання за ним права власності є помилковим й підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих позовних вимог з наведених вище підстав.

В мотивувальній частині рішення місцевий суд послався на ст. 331 ЦК України, яка передбачає підстави набуття права власності на новостворене майно, на застосуванні якої як підстави заявленої в позові вимоги ОСОБА_6 не посилалася й не наводила правове обґрунтування цієї вимоги, тому вказана норма матеріального права як безпідставно зазначена підлягає виключенню з ухваленого в справі рішення.

Пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог підлягає зміні рішення суду в частині стягнення з кожного з відповідачів певної суми судового збору.

На підставі ст.392 ЦК України, керуючись ст.ст.303,307-309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_2, діючої від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, діючого від імені ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 7 травня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1, витребуванні її з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, витребуванні цієї квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відмовити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на ст. 331 ЦК України.

Це ж рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_6 судового збору по 475,20 грн. змінити, зменшивши розмір судового збору до 45,88 грн., а в решті залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: