Court ruling № 39833947, 03.07.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/72266/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011

у справі № 2а-4632/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Агровіта-В"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта-В" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем та ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Агровіта-В" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010, за результатами якої складено акт від 25.06.2010 № 227/1201/35110894.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0002072300/2 від 02.11.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 74255,00 грн.

Підставою для винесення спірного рішення є висновок податкового органу, що позивачем необґрунтовано включено до податкового кредиту податкові накладні ПП «Фіраст-Трейд», яке не декларувало свої податкові зобов'язання по спірній операції, а тому не мало права виписувати податкові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено, що позивач фактично отримав послугу від постачальника та оплатив її вартість, в тому числі суми ПДВ, отримав податкові накладні, встановленої форми На момент вчинення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстровані як платники ПДВ.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що порушення контрагентом позивача податкового законодавства, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону№168/97-ВР, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 у справі № 2а-4632/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 у справі № 2а-4632/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко