Decision № 39814402, 16.07.2014, Commercial Court of Kyiv City

Approval Date
16.07.2014
Case No.
910/13286/14
Document №
39814402
Form of legal proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13286/14 16.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссенс-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотім»

Про стягнення 14 929,08 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Мізгарьов О.С. - директор

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссенс-Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотім» 17 719,58 грн. заборгованості, з яких: 14 766,21 грн. основного боргу, 2 953,37 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу № 2 від 01.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13286/14 та призначено справу до розгляду на 16.07.2014.

Позивачем 15.07.2014 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 14 929,08 грн. заборгованості, з яких: 14 766,21 грн. основного боргу, 162,87 грн. - 3% річних.

Позивач в судове засіданні 16.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 16.07.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.07.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Сирецька, 31, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.07.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 16.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніссенс-Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотім» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є наступний товар: автомобільні радіатори Ніссенс.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором своєчасно оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 14 766,21 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані 3% річних в сумі 162,87 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 15.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє 1 (один) рік, якщо сторони до закінчення строку дії договору письмово не погодилися розірвати договорі, то він вважається продовженим на наступний рік і так щороку.

Відповідно до п. 2.1. договору обсяг та кількість товару визначається згідно із замовленнями покупця, супроводжувальними документами (товарно-транспортними накладними, накладними, специфікаціями тощо), виданими постачальником, які є невід'ємними частинами до цього договору. Терміни та обсяги поставки узгоджуються сторонами відповідно до замовлення покупця в письмовій формі, яке відсилається постачальнику факсом або електронною поштою.

Згідно з п. 3.1. договору асортимент товару передбачається у відповідності з замовленням покупця та супроводжувальними документами (товарно-транспортними накладними, накладними, специфікаціями тощо), виданими постачальником, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно п. 9.2. договору датою поставки вважається дата, зазначена на супроводжувальних документах постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ РН-0002300 від 04.12.2013 на суму 1 633,88 грн.,

№ РН-0002316 від 06.12.2013 на суму 2 245,79 грн.,

№ РН-0002328 від 10.12.2013 на суму 945,08 грн.,

№ РН-0002338 від 12.12.2013 на суму 540,31 грн.,

№ РН-0002347 від 16.12.2013 на суму 485,71 грн.,

№ РН-0002352 від 17.12.2013 на суму 221,70 грн.,

№ РН-0002391 від 25.12.2013 на суму 182,76 грн.,

№ РН-0000008 від 09.01.2014 на суму 1 011,00 грн.,

№ РН-0000078 від 27.01.2014 на суму 1 093,81 грн.,

№ РН-0000087 від 29.01.2014 на суму 310,13 грн.,

№ РН-0000089 від 29.01.2014 на суму 218,94 грн.,

№ РН-0000108 від 31.01.2014 на суму 780,10 грн.,

№ РН-0000133 від 05.02.2014 на суму 908,63 грн.,

№ РН-0000161 від 12.02.2014 на суму 1 486,20 грн.,

№ РН-0000162 від 13.02.2014 на суму 482,78 грн.,

№ РН-0000195 від 25.02.2014 на суму 716,32 грн.,

№ РН-0000204 від 27.02.2014 на суму 281,83 грн.,

№ РН-0000214 від 04.03.2014 на суму 337,01 грн.,

№ РН-0000217 від 04.03.2014 на суму 1 185,46 грн.,

№ РН-0000219 від 05.03.2014 на суму 646,30 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у супроводжувальних документах (товарно-транспортних накладних, накладних, специфікаціях тощо), виданих постачальником, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Пунктом 7.1. договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі в гривні протягом 30 календарних днів від дати поставки, яка зазначена на супроводжувальних документах, виданих постачальником.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, 14 766,21 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 766,21 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 162,87 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначено.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 162,87 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссенс-Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотім» (м. Київ, вул. Сирецька, 31, код ЄДРПОУ 36593338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніссенс-Україна» (м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14, код ЄДРПОУ 32824488) 14 766 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 21 коп. основного боргу, 162 (сто шістдесят дві) грн. 87 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 18.07.2014.

СуддяВ.В.Сівакова

Previous document : 39814401
Next document : 39814404