Decision № 39796421, 08.07.2014, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3751/14 08.07.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 179 268,16 грн.СуддяБорисенко І.І.Представники: від позивача - не з'явився; від відповідача -Запецін С.С., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 179 268,16 грн., з яких: 167 637,66 грн. сума основного боргу за використану теплову енергію, 10 147,51 грн. 3% річних, 1 482,99 грн. інфляційні втрати, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.07.2008р. №620156.

Через відділ діловодства суду позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомив суд, що відповідачем було сплачено основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 167 637,66 грн. у зв'язку із чим позивач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 167 637,66 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України та стягнути з відповідача 1 482,99 грн. інфляційних втрат, а також 10 147,51 грн. 3% річних.

Відповідачем подані пояснення по суті спору, в яких відповідач також зазначив, що останнім сплачено суму основного боргу в розмірі 167 637,66 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва укладено Договір №620156 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із «Споживачем» (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими «Споживачем» величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожним параметрам в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку№2.

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 9 Додатку 2 до Договору відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник «Постачальнику» протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до пункту 10 Додатку №2 до Договору відповідач щомісячно забезпечує:

- не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок «Постачальника» згідно з його розрахунком.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору від 01.07.2008 та додатку №2 до Договору - по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.10.2011р. до 01.01.2014р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2014р. становила 167 637,66 грн., що підтверджується обліковими картами (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом 01.10.2011р. до 01.01.2014р. теплової енергії у гарячій воді.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була сплачена сума основного боргу в розмірі 167 637,66 грн., яка зарахована за період з 01.10.2011р. до 01.01.2014р.

Часткова сплата заборгованості відповідачем за Договором є свідченням відсутності спору між сторонами в частині заборгованості в сумі 167 637,66 грн., враховується судом в погашення боргу, що виник за період з 01.10.2011р. до 01.01.2014р.

Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (167 637,66 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 147,51 грн., інфляційну складову суми боргу в розмірі 1 482,99 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 147,51 грн. та 1 482,99 грн. інфляційних втрат.

Судом також враховано, що відповідно до абз. 2 п. 5.1 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Таким чином, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в частині припинення провадження у справі на позивача, в частині задоволення позову пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 167 637,66 грн. основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г, ідентифікаційний код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 10 147 (десять тисяч сто сорок сім) грн. 51 грн. 3% річних, 1 482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 99 коп. інфляційні втрати, 232 (двісті тридцять дві) грн. 61 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.07.2014р.

Суддя І.І. Борисенко