Court ruling № 39794873, 16.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/58935/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідачів:Пшеничного Ю.І., Антонова К.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р.

у справі №2а/0470/10142/12

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда»,

та Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»

про стягнення в доход держави коштів,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» та Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» (далі-відповідачі) про стягнення в доход держави коштів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати.

Відповідачі надіслали на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечують та просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податкова інспекція відповідно до постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції Зайцева В.А. від 22.12.2001 р. по кримінальній справі №99117029 відповідно до ст. 66, ч. 5 ст. 114, ст. 130 КПК України та керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу СДПІ ГМК у м.Кривому Розі від 31.01.2012 р. №33 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» з питання дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з Відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» по договору поставки від 25.10.2010 р. №797/1-ВР.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 29.02.2012 р. №32/08-06-332/19354901, в якому були зафіксовані факти порушення податкового законодавства по договору поставки від 25.10.2010 р. №797/1-ВР, а саме: пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 840 000 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2010 року в сумі 2 840 000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» (покупець) 25.10.2010 р. укладено договір поставки №797/1-ВР, згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю належне продавцю обладнання зазначене у специфікації №1 до договору, а покупець зобов'язався прийняти обладнання та сплатити його вартість продавцю.

Відповідно до специфікації №1 до договору предмет договору - комплекс технологічний для виготовлення нестандартного обладнання, 1 комплект, ціна (з ПДВ) - 17 040 000, 00 грн.

Факт поставки за цим договором підтверджується наступними документами: актом прийому-передачі обладнання від 29.10.2010 року, видатковою накладною №ВЗ - 0002136 від 29.10.2010 р., рахунком-фактурою №797/1 від 29.10.2010 р., приходним ордер №1245, податковою накладною від 29.10.2010 р. №0000223, товарно-транспортними накладними №2152/1 від 29.10.2010 р., №2168/1 від 01.11.2010 р., №2202 від 04.11.2010 р.

Податкова інспекція звертаючись до суду з даним позовом зазначила, що правочин - договір поставки від 25.10.2010 р. №797/1-ВР є правочином, вчиненим з метою отримання податкової вигоди, тобто з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при цьому вказала на той факт, що комплекс технологічний для виготовлення нестандартного обладнання не планувалось вводити в експлуатацію та використовувати в господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили наведені висновку позивача зважаючи на таке.

Так, відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презумується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за спірним правочином, на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а невчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

В оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених вказаною статтею, оскільки позивачем не доведено направленість оскаржуваного господарського зобов'язання на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, судами було встановлено, що всі первинні документи, наявні у матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до відповідачів санкцій, передбачених ст.208 ГК України.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р. у справі №2а/0470/10142/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.