Court ruling № 39762332, 10.07.2014, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р. Справа № 3977/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Гальчинського С.О.,

представника відповідача Сабадош А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу 18 окремого мостового загону 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0300) на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом 18 окремого мостового загону 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0300) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.01.2013 року військова частина Т 0300 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської МДПІ Закарпатської області, яким просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 05.09.2012 року №№ 175-15-0/33114148, 176/15-0/33114148 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012р. № 219/15-0/33114148).

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року даний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском передбаченого законом строку звернення до суду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивачем не наведено належних та допустимих доказів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які не залежали б від волі Позивача і унеможливлювали б своєчасно звернутись за судовим захистом.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року оскаржила Військова частина Т 0300, подавши на неї апеляційну скаргу.

Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ухвала підлягає скасуванню.

Звертає увагу на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який наполягав на задоволенні скарги, представника Відповідача, яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.12.2012 року Військова частина Т 0300 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.09.2012 року за №№ 175-15-0/33114148, 176/15-0/33114148 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012р. № 219/15-0/33114148), однак, такий ухвалою від 13.12.2012 року залишений без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано строк до 26.12.2012 року для усунення недоліків.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року даний позов повернутий позивачу з підстав, визначених п.1 ч.3 ст.108 КАС України, а саме: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

27.12.2012 року Військова частина Т 0300 звернулася з листом-проханням про відтермінування сплати судового збору до 08.01.2013 року.

09.01.2013 року Позивач на виконання вимог ухвали від 13.12.2012 року повідомив суд про оплату 08.01.2013 року суми судового збору.

16.01.2013 року військова частина Т 0300 повторно звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року даний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском передбаченого законом строку звернення до суду та відсутністю клопотання про поновлення такого строку.

Згідно ч. 1, 3 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим же Кодексом або іншими законами.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Таким чином, зміст пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо відсилає до статті 102 Податкового кодексу України.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Отже, виходячи із тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в частині визначення тривалості строку для оскарження в суді рішень контролюючого органу, цей строк з урахуванням змісту статті 102 Податкового кодексу України становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.

Згідно пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.

По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. Якщо пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відсилає до строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), то пункт 56.19 розглядуваної статті встановлює місячний строк для судового оскарження.

По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік від дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

При розв'язанні розглядуваної законодавчої колізії слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, в даній справі суд повинен вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України».

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, а отже ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись ст..ст. 160 ч. 3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу 18 окремого мостового загону 1-го об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0300) задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2а-0770/3638/12 скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 10.07.2014