Court ruling № 39760061, 07.07.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/12692/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010

у справі №2-а-9864/08

за позовом Прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

до Приватного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім»

про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 40316, 66 грн. за рахунок майна, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «Калинівка Агрохім» на користь державного бюджету заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях в сумі 40316,66 грн. за рахунок його майна.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття рішення №0000262301/0 від 26.07.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35319,1 грн., передбачених ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та №0000252301/0 від 26.07.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4997,56 грн. на підставі абз.4 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» стали висновки акта перевірки №93/23-114/05487478 від 18.07.2007 про порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що рішення Козятинської ОДПІ №0000262301/0 та №0000252301/0 від 26.07.2007 були предметом судового оскарження. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009, у справі №2а-14675/07 у задоволенні позовних вимог про скасування зазначених рішень відмовлено повністю. Таким чином, порушення суб?єктом господарювання положень ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004, що стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій за вищезазначеними рішеннями знайшло своє підтвердження. Відсутність доказів сплати нарахованих штрафних санкцій в добровільному порядку є підставою для задоволення позовних вимог.

Однак, зазначені висновки судів попередніх інстанцій судова колегія вважає передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

В силу вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України у десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення вимог названого Закону є рішення податкового органу про накладення відповідних штрафних санкцій.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій, стягнення яких є предметом даного позову, були оскаржені суб?єктом господарювання у судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009, у справі №2а-14675/07 в задоволенні позовних вимог про скасування зазначених рішень відмовлено повністю.

Зазначені судові рішення скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.11.2011, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином на час вирішення спору про стягнення штрафних (фінансових) санкцій відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, яким би було підтверджено правомірність їх застосування, у зв?язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

При цьому, судам необхідно звернути увагу, що за рахунок активів платника може бути погашено виключно його податковий борг, що врегульовується положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним з питань оподаткування.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім» задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун