Court ruling № 39760029, 26.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Київ К/9991/78755/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімтехкомплект-Харків" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011

у справі № 2а-2622/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімтехкомплект-Харків"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімтехкомплект-Харків" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000652305 від 10.03.2011, №0000632305 від 10.03.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000632305 від 10.03.2011, № 0000652305 від 10.03.2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімтехкомплект-Харків" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000632305 від 10.03.2011, в цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 та складено акт №422/2305/31995523 від 18.02.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000652305 від 10.03.2011, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2236300 грн.; № 0000632305 від 10.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4375 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток по періодам звітності за 2 квартал 2008 року на суму 3500 грн.; в порушення ст. 6 Закону України „Про обіг векселів в Україні", та п. 2.8, п. 2.9, п.3.1 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637 завищено ліміт каси на загальну суму 1118150 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000632305 від 10.03.2011.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не підтверджено факту надання ФОП ОСОБА_3 інформаційних послуг, а також не надані докази на підтвердження пов'язаності такої інформації та її використання в господарській діяльності підприємства.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000652305 від 10.03.2011.

Позивачем сплачено ФОП ОСОБА_3 за простими векселями з каси підприємства грошову суму у розмірі 1118150 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до копії касової книги, прибуткових та видаткових касових ордерів, в зазначений період в касі позивача грошові кошти в позаробочий час не залишалися, а видавалися ФОП ОСОБА_3 в той же день, в який були отримані з банку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно ч. з ст. 4 цього Закону у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У відповідності до ст. 6 Закону України „Про обіг векселів в Україні" платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Відповідно до п. 5.8. "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим.

Порушення позивачем п. 2.8. п.2.9. п.3.1. "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" та застосування у відношенні позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, передбачених абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995, № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що в діях позивача не вбачається ознак правопорушення, визначеного відповідачем в акті перевірки, а саме, перевищення ліміту каси.

Оскільки, погашення векселів здійснювалося через касу підприємства в день отримання готівкових коштів в установі банку, готівкові кошти в касі після завершення робочого часу не залишалися.

Порушення при здійсненні розрахунків за векселями вимог ст. 6 Закону України „Про обіг векселів в Україні" щодо розрахунку виключно у безготівковій формі, не є порушенням правил здійснення касових операцій, і відповідно, не може бути підставою для застосування фінансових санкцій за перевищення ліміту каси.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімтехкомплект-Харків" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 у справі № 2а-2622/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімтехкомплект-Харків" відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 у справі № 2а-2622/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко