Court ruling № 39759834, 12.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/50541/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декорбудтрейд" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011

у справі № 2а-9453/10/2270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія

„Декорбудтрейд"

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції

Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декорбудтрейд" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (правонаступник - Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000652342/0 від 13.05.2010; № 0000652342/1 від 21.07.2010; № 0000652342/2 від 27.09.2010; № 0000652342/3 від 06.12.2010.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 та складено акт №919/234/32629791 від 05.05.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми № 0000652342/0 від 13.05.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1740671 грн., основний платіж 967039 грн., штрафні (фінансові) санкції 773632грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 Декларації "від продажу товарів (робіт, послуг) за 3 квартал 2009 року у сумі 2109903 грн.

Крім того, підприємство допустило порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати в результаті віднесення до валових витрат сум оприбуткованих робіт, по яких фактично не понесено витрат, чим завищено валові витрати за 3 квартал 2009 року на 1758253 грн.

Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

01.02.2009 року між ПП "Торгстройприоритет" та ТОВ „БК"Декорбудтрейд" укладено угоду про відстрочку ( розстрочку) грошового зобов'язання в сумі 2109903, 13 грн. на три роки до 01.02.2012.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно ПП "Торгстройприоритет" ухвалою господарського суду від 10.07.2009 у справі № Б 15/86-09 визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду 10.07.2009 ліквідовано юридичну особу, затверджено ліквідаційний баланс ПП "Торгстройприоритет".

Також, судами попередніх інстанцій відхилено посилання позивача, щодо придбання права грошової вимоги ПП „Торгстройприорітет", по договору купівлі-продажу від 23.02.2009 ОСОБА_1, про яке стало відомо підприємству 01.10.2010, оскільки відповідно до цього договору перейшло право грошової вимоги в сумі 2109903, 13 грн., яке раніше належало ПП „Торгстройприорітет" і згідно чого відповідач є кредитором ТзОВ „БК „Декорбудтрейд".

Крім того, вказаний договір купівлі-продажу під час перевірки позивачем не надавався, а відтак податковий орган під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не був обізнаний про його існування.

Оскільки особа, що могла звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу була ліквідована в липні 2009 року, то і строк позовної давності закінчився відповідною датою ліквідації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що підприємство кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, а господарські зобов'язання щодо кредиторської заборгованості припиняються.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декорбудтрейд" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 у справі № 2а-9453/10/2270 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декорбудтрейд" залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 у справі № 2а-9453/10/2270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко