Decision № 39739315, 13.07.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.14р. Справа № 904/3794/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП", м. Дніпропетровськ

до Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, м. Зеленодольськ

про стягнення 235 906,28

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Чмух Ю. В. - представник (дов. б\н від 10.01.14 р.)

від відповідача: Бірюков Є. В. - представник (дов. б/н від 12.03.14 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 0611/1 від 07.12.2012 у розмірі 235 906,28 грн., з яких: 192 850,97 грн. основний борг, 19 369,95 грн. пеня, 4 422,36 грн. 3% річних та 14 637,38 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 0611/1 від 07.12.2012 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 23.06.2014 на 08.07.2014.

08.07.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що відповідачем до Державного казначейства України в Апостолівському районі Дніпропетровської області направлено платіжний документ на суму 235 906,28 грн. Але, у зв'язку з обмеженням фінансування платіжні доручення не проплачені, за що міська рада відповідальності не несе.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.07.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП" (учасник) та Зеленодольською міською радою (замовник) було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 0611/1 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору учасник зобов'язується у 2012 році виконати роботи зазначені в п. 1.4 договору, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що учасник в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і залученими силами всі будівельно-монтажні роботи, перелік, види та ціна яких наведені в договірній ціні.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.

27.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП" (учасник) та Зеленодольською міською радою (замовник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 0611/1 від 07.12.2012, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зміну строку дії договору до 31.12.2013 та викласти п.1.1 договору у наступній редакції:"Учасник зобов'язується у 2013 році виконати роботи зазначені в п. 1.4 договору, а замовник прийняти і оплатити такі роботи." (а.с.15).

На виконання умов договору, позивачем було надано послуги відповідачу, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.08.2013 на суму 310 438,66 грн. (а.с.18).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт і довідки вартості виконаних робіт і затрат протягом 15 днів з моменту підписання вказаних актів.

Сторонами 01.08.2013 була підписана довідка вартості виконаних робіт і затрат на суму 310 438,66 грн. (а.с.17).

Відповідач здійснив авансовий платіж на суму 117 587,69 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.35).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 192 850,97 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 192 850,97 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.1 договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав 16.08.2013.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 192 850,97 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 16.08.2013 по 22.05.2014 у сумі 4 422,36 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2013 по травень 2014 у сумі 14 637,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 4 422,36 грн. та інфляційних втрат у сумі 14 637,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.3.1 договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсоток вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 16.08.2013 по 22.05.2014 у сумі 19 369,95 грн.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.4), суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені відповідно до ч. 6 статті 232 Цивільного кодексу України мало бути припинено 14.02.2014. Таким чином, сума пені за період з 16.08.2013 по 14.02.2014 становить 12 569,66 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Приймаючи до уваги, що за спірним договором оплата повинна була здійснюватись за державні кошти та враховуючи статус відповідача, а саме те, що відповідач відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, також враховуючи обставини, які відповідач зазначив у відзиві, а також визнання ним суми боргу, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50 % від належної до стягнення суми, що становить 6 284,83 грн.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 4 401,58 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, 15; ідентифікаційний код 04338279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП" (49049, м. Дніпропетровськ, вул. МОПРа, 36; ідентифікаційний код 36574432) - 192 850,97 грн. основний борг, 6 284,83 грн. пеню, 4 422,36 грн. 3 % річних, 14 637,38 грн. інфляційні втрати та 4 401,58 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.07.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова