Court ruling № 39734615, 03.07.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4708/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Бріз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Бріз» до Державної виконавчої служби України, треті особи які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання нечинними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Бріз» (надалі за текстом - «ПАТ «Бріз») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними і скасування постанов відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2014 р. № 42735900 та про арешт майна боржника і оголошення заборони його відчуження від 31.03.2014 р. № 42735900.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що арештоване відповідачем майно публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (надалі за текстом - «ПАТ «Богдан Моторс») перебуває у нього в заставі. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV») звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Однак, всупереч наведеним положення відповідач відкрив виконавче провадження та наклав арешт з метою виконання судового рішення про стягнення коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі за текстом - «ТОВ «Кредитні ініціативи»).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою виконання зобов'язань за кредитним договором від 22.12.2005 р. між відкритим акціонерним товариством «Луцький автомобільний завод», правонаступником якого є ПАТ «Богдан Моторс», та акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», укладено договір застави від 23.12.2005 р. за умовами якого ПАТ «Богдан Моторс» передало в заставу комплекс збирання і зварювання кузовів автомобілів ВАЗ-21093, ВАЗ-21099, що знаходиться за адресою: Україна, м. Запоріжжя, проспект Леніна,8.

07.02.2014 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Бріз» укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно цьому договору позивачеві передано право вимоги за кредитним договором від 22.12.2005 р. та права заставодержателя за договором застави від 23.12.2005 р.

14 лютого 2014 р. Господарським судом видано наказ № 910/14730/13 за яким з дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» ПАТ «Богдан Моторс» та публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» стягнуто солідарно на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 81 568 871 грн. 48 коп. заборгованості із сплати відсотків за користування кредитними коштами та 68 820 грн. витрат із сплати судового збору.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 31 березня 2014 р. за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження серії ВП № 42735900.

Цією ж постановою накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно ПАТ «Богдан Моторс».

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 31.03.2014 р. державним виконавцем накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно ПАТ «Богдан Моторс» у межах суми боргу та заборонено відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Стаття 124 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає таке: «...судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України».

З метою практичної реалізації зазначеного положення Конституції України Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і судові накази.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону № 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок щодо прийняття до виконання виконавчого документа і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV державному виконавцеві надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

З огляду на наведені законодавчі приписи слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на положення статті 54 Закону № 606-XIV є помилковим.

Згідно частини 1 статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 4 названої статті Закону № 606-XIV передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Таким чином, законодавчо передбачена можливість звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

При цьому, позивач має право захищати свої інтереси шляхом звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Бріз» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Ухвала складена в повному обсязі 08 липня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.