Court ruling № 39721452, 19.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/9991/18108/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011

у справі № 2а-15139/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства завод "Південкабель"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонере товариство завод "Південкабель" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ завод «Південкабель» з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт від 09.11.2010 №4105/40-028/00214534.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7. п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акта відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000570840/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ЗАТ заводу "Південкабель" з податку на додану вартість на 91272,00 грн. за вересень 2010 року.

Спірне рішення було прийняте податковим органом, на підставі того, що при перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2010 року податковим органом встановлено, що ЗАТ завод «Південкабель» у серпні 2010 року мав взаємовідносини з контрагентами, податкові декларації з ПДВ яких мають статус «не визнано як податкову звітність» або не подані до податкового органу за місцезнаходженням на загальну суму розбіжностей 93605,07 грн., а саме: ТОВ «ТПК Укрсплав», ТОВ «Домострой», ТОВ «Домен», ПП «НВФ "ТКС», ТОВ «Горизонт-Україна», ТОВ «АПО Харківцукрозбут», ТОВ «Східтехсервіс», НТЦ «Система», ТОВ «Центр технічної підтримки «МЕМ», ТОВ «Гефест», ПП «НВКФ «Промдеталь», ТОВ «Зроби сам Україна», ПП «Адан».

Вирішуючи даний спір, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно не погодилися із наведеною правовою позицією податкового органу.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що факт транспортування товарів, придбаних позивачем у ТОВ "Домострой", у ТОВ "АПО Харківцукрозбут", ТОВ "ТПК УКРСПЛАВ", підтверджується копіями товарно-транспортних накладних; у ТОВ "Східтехсервіс", ТОВ "Зроби Сам Україна", ЧП "Адан", ТОВ "Домен", ТОВ Торизонт-Україна", ТОВ "Гефест" - копіями подорожніх листів; ТОВ "Центр технічної підтримки "МЕМ" - листами про відрядження та копіями посвідчення про відрядження.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку визначена особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З урахуванням наведеного судами вірно зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій про факт надання податковим деклараціям контрагентів ЗАТ завод «Південкабель» статусу «Не визнано як податкова декларація», а також не подання ними податкових декларації, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податків, права на бюджетне відшкодування.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-15139/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-15139/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко