Court ruling № 39721255, 19.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/19705/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чугуївський завод паливної апаратури" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2а-45402/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чугуївський завод

паливної апаратури"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чугуївський завод паливної апаратури" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0001011522/0 від 03.08.2009; № 0001011522/1 від 02.09.2009; № 0001011522/2 від 29.10.2009; № 0001011522/3 від 23.12.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0001011522/0 від 03.08.2009; № 0001011522/1 від 02.09.2009; № 0001011522/2 від 29.10.2009; № 0001011522/3 від 23.12.2009.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 скасовано прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за період квітень-травень 2009 року та складено акт №781/1522/34567376 від 22.07.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0001011522/0 від 03.08.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість 51394 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 15418, 20 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( рядок 26) у сумі 1591120 грн. у тому числі за квітень на суму 821257 грн. та травень на суму 769863 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 51394 грн. у ому числі за травень 2009 року у сумі 51394 грн.

Позивачем не враховано зменшення від'ємного значення в сумі 931426 грн. встановленого актом документальної перевірки №56/2311/34567376 від 26.01.2009 та камеральної перевірки №650 від 16.06.2009 при наданні декларації по податку на додану вартість за лютий-березень 2009 року, що призвело до невірного визначення суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду травень 2009 не враховане зменшення від'ємного значення, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 51394 грн.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугував також висновок відповідача про те, що позивачем не враховано зменшення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 931426 грн. відповідно до акту документальної перевірки № 56/2311/34567376 від 26.01.2009 при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2009 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки позивача оформленої актом № 56/2311/34567376, відповідачем не приймалися податкові повідомлення-рішення з огляду на зазначені в пункті 2 висновку акту перевірки порушення платником податку положень пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до абз. 2 п. 1.3 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чугуївський завод паливної апаратури" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-45402/09/2070 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чугуївський завод паливної апаратури" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-45402/09/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-45402/09/2070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко