Decision № 39657850, 26.06.2014, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 915/577/14

за позовом: Прокурора Березнегуватського району Миколаївської області /вул. Леніна, 120, смт. Березнегувате, Миколаївська обл., 56203/ в інтересах держави в особі

позивача: Державної екологічної інспекції у Миколаївській області /вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055/

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Калузька сільська рада Березнегуватського району Миколаївської області /с. Калуга, Березнегуватський район, Миколаївська обл., 56232/

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/

про стягнення 28058,58 грн. збитків

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокурора: Ібрагімова А.О. (посвідчення від 03.02.2014 № 024456)

від позивача: Арутюнян А.О. (довіреність від 08.01.2014 № 02/03)

від відповідача: ОСОБА_1

третя особа: не з'явився

інша особа: Наумова О.Ю. - головний спеціаліст - юрисконсульт Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (довіреність від 19.06.2014 № 07/178)

СУТЬ СПОРУ: прокурор Березнегуватського району Миколаївської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовом до відповідача про стягнення з останнього 28058,58 грн. збитків, заподіяних внаслідок самовільного водокористування.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що відповідач без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 27.10.2013 по 18.12.2013 здійснював господарську діяльність з видобування води з артсвердловини АДРЕСА_2, чим порушив вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України та завдав державі збитків в сумі 28058,58 грн.

Позивач позов прокурора підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову прокурора заперечив, мотивуючи наступним:

- з жовтня 2013 року по даний час відповідач намагався отримати дозвіл на спеціальне водокористування, проте з об'єктивних причин його не отримав;

- згідно з ст. 23 Кодексу України про надра відповідач не повинен отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Ухвалою суду від 25.04.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 26.05.2014 о 17 год. 10 хв. Цією ж ухвалою до участі у справі на стороні позивача була залучена третя особа.

Ухвалою суду від 26.05.2014 розгляд справи був відкладений на 10.06.2014 о 14 год. 40 хв. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою суду від 10.06.2014 розгляд справи був відкладений на 26.06.2014 о 12 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з дозволом від 26.10.2010 № УКР3213А/НИК, на підставі концесійного договору від 24.10.2005, укладеного з третьою особою, відповідач здійснював до 26.10.2013 спеціальне водокористування з підземної свердловини АДРЕСА_2.

З 27.10.2013 по 18.12.2013 (спірний період) у відповідача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, проте спеціальне водокористування з підземної свердловини АДРЕСА_2 останній не припинив, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 24, т.1), поясненнями усіх учасників судового процесу та іншими доказами.

18.12.2013 державним інспектором позивача, у присутності відповідача, була проведена перевірка дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої був складений акт перевірки, підписаний відповідачем без зауважень.

Згідно з цим актом, за результатами перевірки було встановлено, зокрема, що у відповідача відсутній дозвіл на спеціальне водокористування з свердловини АДРЕСА_2, чим порушено норми ст.ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Відповідач надав державному інспектору позивача довідку про те, що у період з 27.10.2013 по 18.12.2013 ним було добуто з вказаної свердловини 407 м3 води без дозволу на спеціальне водокористування.

18.12.2013 державним інспектором позивача у спірних правовідносинах відносно відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення № 004910 та винесений припис № 75 про необхідність отримання відповідачем до 01.02.2014 дозволу на спеціальне водокористування.

24.12.2013 державним інспектором позивача у спірних правовідносинах була винесена постанова № 183 про накладення на відповідача штрафу в розмірі 136,00 грн., який відповідач сплатив 30.12.2013, що підтверджується квитанцією за № 27.

25.12.2013, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389, позивачем був здійснений розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі протягом періоду з 27.10.2013 по 18.12.2013 внаслідок самовільного водокористування з вищеназваної свердловини АДРЕСА_2, який становить 28058,58 грн.

Відповідач щодо вказаного розрахунку збитків жодних заперечень суду не подав.

16.01.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 08/119 про відшкодування суми спірних збитків.

Станом на час вирішення даного спору відповідач спірні збитки не сплатив, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов прокурора підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з ч. 1-2 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Господарським судом встановлено, що з 27.10.2013 по 18.12.2013 (спірний період) у відповідача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, проте спеціальне водокористування з підземної свердловини АДРЕСА_2 останній не припинив, чим завдав державі збитки.

Господарський суд вважає, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення, а розрахунок розміру збитків проведений позивачем згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389.

Згідно з ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що позов прокурора грунтується на нормах чинного законодавства України та фактичних обставинах справи, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Згідно з ст. 49 Водного кодексу України, в редакції станом на 26.10.2013, дозвіл на спеціальне водокористування видається: Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не подав суду жодного належного та допустимого доказу, що він, до або після закінчення терміну дії дозволу від 26.10.2013 № УКР3213А/НИК, звертався до повноважного органу з відповідним (належно оформленим) клопотанням про видачу дозволу на спеціальне водокористування.

В той же час, викликаний в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України працівник Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації пояснив суду, що з жовтня 2013 року по даний час відповідач не звертався до управління з клопотанням про надання дозволу на спеціальне водокористування, а також до управління не надходило від дозвільного центру клопотань відповідача про надання відповідного дозволу.

За цих обставин, господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що з жовтня 2013 року по даний час відповідач намагався отримати дозвіл на спеціальне водокористування, проте з об'єктивних причин його не отримав.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що згідно з ст. 23 Кодексу України про надра відповідач не повинен отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідач не подав суду жодного належного та допустимого доказу, що він є власником або користувачем земельної ділянки, в межах якої знаходиться свердловина АДРЕСА_2. Більше того, в судовому засіданні відповідач пояснив суду, що він не є власником та користувачем цієї земельної ділянки, а отже норма ст. 23 Кодексу України про надра не застосовується до спірних відносин.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055, код 37992292, р/р № 33118331700069, код бюджетної класифікації 24062100, код ЄДРПОУ 37907592, МФО 826013, банк УКСУ у Березнегуватському районі Миколаївської області) збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в сумі 28058 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят вісім) грн. 58 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 08.07.2014.

Суддя Д.О.Бездоля