Court ruling № 39655245, 13.06.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 червня 2014 року Справа № 924/905/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В.,суддів:Грека Б.М., Губенко Н.М., Запорощенка М.Д., Черкащенка М.М.,розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 25.02.2014у справі№ 924/905/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Корсунське"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"провизнання недійсним договору поставки від 03.03.2012 № 2077,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунське" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" договору поставки № 2077 від 03.03.2012 з додатками до нього.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013 у справі № 924/905/13 позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2014 у даній справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 скасовано, а рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013 залишено в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2014 у справі № 924/905/13, у якій просить указану постанову скасувати і прийняти нове судове рішення, яким залишити в силі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у справі № 6/403, від 06.07.2010 у справі № 16/507, від 09.10.2013 у справі № 5009/4401/12, від 15.11.2011 у справі № 13/342-08/26, від 08.10.2012 у справі № 17/5007/93/11, від 06.06.2011 у справі № 4/133-10/20, від 07.06.2011 у справі № 39/6-39/277 та на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 2/261 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 241, частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, останній вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 25.02.2014 у справі № 924/905/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору поставки. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що договір підписано директором товариства з перевищенням визначених статутом повноважень, а докази схвалення правочину загальними зборами учасників товариства відсутні, незважаючи на встановлені обставини справи про те, що товар позивачем частково оплачено, не повертався продавцю і покупець не мав зауважень щодо кількості, якості та асортименту поставленого товару.

Водночас у постановах від 12.04.2011 у справі № 6/403, від 08.10.2012 у справі № 17/5007/93/11, 06.06.2011 у справі № 4/133-10/20 суд касаційної інстанції прийшов до протилежного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання договору недійсним, обґрунтованого перевищенням представником повноважень щодо його укладення. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що сплата позивачем та отримання відповідачем коштів свідчить про схвалення спірного договору.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Вищим господарським судом України не приймається до уваги посилання заявника на постанови від 09.10.2013 у справі № 5009/4401/12, від 15.11.2011 у справі № 13/342-08/26, від 07.06.2011 у справі № 39/6-39/277, зі змісту яких вбачається, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права, оскільки рішення у даних справах суд касаційної інстанції прийняв в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та підстав позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі № 16/507, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Крім того, постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 2/261 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, оскільки відповідно до положень глав 4, 5 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а не судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 924/905/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І. Вовк Судді Б. Грек Н. Губенко М. Запорощенко М. Черкащенко