№ 39646106, 07.07.2014, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року № 813/4240/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лейко-Журомської М.В. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 2 568,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний та одержуючи допомогу, надавав послуги та отримував дохід по виконанню договору цивільно-правового характеру. Оскільки відповідач не міг підпадати під категорію безробітного, то отримана ним допомога по безробіттю з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати особі забезпечення та надання соціальних послуг, підлягає поверненню.

17 червня 2014 року відкрито скорочене провадження у справі. Відповідачу надано строк для подання заперечення проти позову або заяви про визнання позову, роз'яснено наслідки такого неподання.

Оскільки відповідач повідомлений належним чином та з врахуванням того, що від нього не надходило заперечення на позов, суд вважає за можливе, відповідно до частини 3 статті 183-2 КАС України, розглядати справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 07 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи та 14 грудня 2012 року йому надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної ним заяви.

За час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема йому було виплачено допомогу з безробіття з 14.03.2013 року по 11.11.2013 року. Так, відповідач був скерований на професійне навчання у КП ЛОР «Львівський обласний учбовий центр підготовки та підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою» за навчальною програмою «Електромеханік з ліфтів» терміном з 11.06.2013 року по 11.11.2013 року.

Відповідно до листа Львівського обласного центру зайнятості № 07-1134/0-14 від 28.03.2014 року сума витрат на професійне навчання ОСОБА_1 становить 590,00 грн.

Згідно з розрахунком позовних вимог, наданим Львівським міським центром зайнятості, сума матеріального забезпечення виплаченого відповідачу становить 1 978,41 грн. (в тому числі з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року 1 005,42 грн., з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року 972,99 грн.).

На виконання своїх повноважень, центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено Акт № 434 від 12.03.2014 року.

За результатами розслідування було встановлено, що відповідач під час перебування на обліку як безробітний уклав з ПАТ «Укртелеком» договір цивільно-правового характеру № 468201-1066 від 01.08.2013 року, тому не міг підпадати під категорію безробітного, отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно. Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з пунктом 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки відповідачу здійснено нарахування та виплату матеріального забезпечення та соціальних послуг у сумі 2 568,41 грн., такі підлягають поверненню.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 скеровувалась претензія № 13/2799 від 12.04.2014 року щодо відшкодування коштів у сумі 2 568,41 грн. (в тому числі 590,00 грн. вартості професійного навчання та 1 978,41 грн. допомоги з безробіття та соціальних послуг), проте такі кошти ним не повернуті.

Доказів вжиття заходів щодо погашення заборгованості відповідачем суду не представлено, не надано доказів на спростування вимог.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 160-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122; код ЄДРПОУ 25555035) кошти в сумі 1 978,41 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім гривень 41 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського обласного центру зайнятості (м. Львів, вул. Бортнянського, 11а; код ЄДРПОУ 03491180) кошти в сумі 590,00 грн. (п'ятсот дев'яносто гривень).

Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня одержання копії постанови апеляційної скарги, яка подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя М.В. Лейко-Журомська