№ 39644795, 03.07.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/865/14 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Шурка О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до Підприємства Старобабанівської виправної колонії №92 про стягнення заборгованості зі сплати витрат на виплату і доставку пенсії на пільгових умовах, за апеляційною скаргою Підприємства Старобабанівської виправної колонії №92 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до підприємства Старобабанівської виправної колонії (№ 92) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 4 508 грн. 00 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до законодавства витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії підлягають відшкодуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції задоволено позов виходячи з того, що позивачем правомірно зараховано кошти, сплачені підприємством згідно повідомлень у рахунок погашення заборгованості за відшкодуванням витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення, тобто без урахування призначення платежу зазначеного у платіжних дорученнях.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Підприємство Старобабанівської виправної колонії №92 зареєстровано як юридичну особу 16.12.1999 року.

На обліку в УПФУ в м. Умані та Уманському районі у лютому - березні 2014 р. перебувало 3 особи які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пп. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, як працівники відповідача.

Позивачем понесено витрати на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам відповідача за лютий 2014 року - у сумі 2 254 грн. та за березень 2014 року у сумі 2 254 грн., а всього у сумі 4 508 грн. згідно направлених розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно ч. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону № 1058 та встановлений Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року.

Установлено єдиний порядок для відшкодування пенсій, призначеним відповідно з пунктами "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Порядок відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій регулюються п. 6 вищезазначеної Інструкції.

Як визначено в п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень.

У відповідності з пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4. Інструкції розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів ПФУ.

Платіжними дорученнями від 27.02.2014 № 67 у сумі 2 254 грн. з призначенням платежу - пільгові пенсії за лютий 2014 р. та від 28.03.2014 № 95 у сумі 2 654 грн. з призначенням платежу - пільгові пенсії за березень 2014 р., відповідачем всього сплачено 4 508 грн. 00 коп.

Апелянт вказує, що ним було сплачено відповідні суми за зобов'язаннями з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за лютий 2014 року та березень 2014 року, однак зазначені суми були зараховані на погашення попередньо облікованих боргів, що рахуються за підприємством, тобто за попередні періоди у порядку календарної черговості їх виникнення. Вважає у позивача не було законних підстав змінювати призначення платежу.

У зв'язку з несплатою у встановленому порядку суми «недоїмки» суми надходжень згідно платіжних доручень від 27.02.2014 № 67 у сумі 2 254 грн. та від 28.03.2014 № 95 у сумі 2 654 грн. зараховано у зменшення недоїмки у порядку календарної черговості у зв'язку із чим частково погашено заборгованість за період липень - серпень 2013 р. та за вересень - жовтень 2013 р. Станом на день розгляду справи у суді за відповідачем продовжується обліковуватись недоїмка у сумі 12 757 грн. 08 коп.

Поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІП.

Відповідно до ст. 17 цього Закону, реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України, що здійснюються за участю банків, встановлені інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Згідно пункту 3.8 глави 3 названої Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Тобто, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як на підставу зарахування коштів, сплачених відповідачем, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості з відшкодуванням витрат по пільговим пенсіям, є безпідставним, оскільки дана стаття передбачає, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі № К/9991/79377/12 від 21 березня 2013 року та по справі № К/9991/90910/11 від 13 лютого 2014 року.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише у випадку щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, стосовно того, що суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, тому посилання позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Більш того, ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключена на підставі Закону № 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 року.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений відповідачем в призначенні платежу, є неправомірним.

Таким чином помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Підприємства Старобабанівської виправної колонії №92 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до Підприємства Старобабанівської виправної колонії №92 про стягнення заборгованості зі сплати витрат на виплату і доставку пенсії на пільгових умовах - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до Підприємства Старобабанівської виправної колонії №92 про стягнення заборгованості зі сплати витрат на виплату і доставку пенсії на пільгових умовах - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 08.07.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 08.07.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.