Court ruling № 39640337, 12.06.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17865/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 №000011150122.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що платник податку на додану вартість не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість в частині бюджетного відшкодування за березень 2013 року ТОВ «Техноком». За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 03.07.2013 № 349/15.5-61.

В висновках акту перевірки зазначено, що TOB «Техноком» на порушення вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №490/20228, завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року у розмірі 283 805,00грн., з огляду на те, що зміна напрямку відшкодування ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку за деклараціями, поданими платником до податкових органів чинним законодавством не передбачена, а зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 23.07.2013 року № 000011150122, яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 283 805,00грн. за березень 2013 року та нарахована штрафна санкція у розмірі 70 951,25грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог встановлених статтею 19 Конституції України та статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Техніком» та необхідність їх задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України, визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до вимог п.50.1 ст.50 ПК України у разі. якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності,визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року від 17.04.2013, реєстраційний № 9021112427, в якій в рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 283805,00грн. Згідно квитанції №2 зазначена податкова декларація прийнята на районному рівні. (а.с.22-26).

Пізніше, 18.06.2013, товариством до відповідача був направлений в електронній формі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період березень 2013 року, реєстраційний №9035953175. Позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань було змінено показник в рядку 23.2 з « 283 805,00грн.» на «-283 805,00грн.», а в рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначена сума 283 805,00грн. Згідно квитанції № 2 зазначена податкова декларація прийнята на районному рівні.

В даному випадку податковим органом було зменшено позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість з підстав відсутності у останнього права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування.

Водночас, законодавцем передбачений вичерпний перелік підстав, коли контролюючий орган зменшує бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а платник не має права на вказане бюджетне відшкодування.

Податковим законодавством не передбачено, що зміна значення рядків 23.1 та 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрями бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії щодо перенесення суми, зазначеної у таких рядках, що фактично призводять до зміни напряму бюджетного відшкодування «на рахунок платника у банку», не можуть розцінюватися як порушення законодавства України.

Крім того, чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв'язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов'язань та не містить жодних обмежень щодо зміни такою уточненою декларацією напрямку відшкодування. Єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 по справі К/800/29600/13.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність порушень у визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зменшення позивачеві податковим органом бюджетного відшкодування з визначених податковим органом підстав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.