Decision № 39624921, 02.07.2014, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/3350/14-ц

пр. № 2-/638/2712/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 липня 2014 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.

при секретарі - ВОРОНІНІ Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

05 березня 2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу за договорами позики в розмірі 448,56 доларів США, що еквівалентно 4 482,19 грн.. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму проценти за користування чужими коштами в розмірі 453,40 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі 197,84 грн., суму моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. та суму понесених судових витрат в розмірі 3 716,74 грн., в т.ч. витрати на правову допомогу в розмірі 3 473,14 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що він та відповідач є учасниками системи обліку трансферу майнових прав вимог цифровими титульним знаками «WebMoney Transfer», яка представляє собою систему онлайн -платежів і є середовищем для ведення електронного бізнесу між її учасниками в мережі Інтернет.

10 серпня 2012 року, 12 серпня 2012 року та 14 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем, були укладені в електронній формі в системі «WebMoney Transfer» мережі Інтернет договори позики титульних знаків №182708/536625 від 10.08.2012 р.; №182708/536851 від 12.08.2012 р.; № 183133/537508 від 14.08.2012 р., які були підписані сторонами по справі аналогами власноручного підпису.

Згідно зазначених договорів позивач передав у власність відповідачеві титульні знаки типу WMZ у загальному обсязі, що дорівнює 446,96 (чотириста сорок шість цілих 96 сотих) WMZ, а відповідач зобов'язався повернути позивачу титульні знаки типу WMZ в загальному обсязі 508,6 (п'ятсот вісім цілих 60 сотих) WMZ у визначені договорами позики строки.

Відповідно до п.1.3 вищевказаних договорів позики позивач та відповідач домовились, що вартість одного титульного знаку WMZ дорівнює 1 долару США, а тому після спливу строку повернення позики, боржник повинен повернути 508,6 (п'ятсот вісім доларів 60 центів) доларів США.

Однак, після закінчення строків, вказаних в договорах, відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав.

Станом на дату подання даної позовної заяви відповідач частково повернув позивачу отримані титульні знаки в розмірі 60,04 (шістдесят доларів 04 центи) доларів США та його заборгованість за укладеними договорами складає 448,56 (чотириста сорок вісім доларів 56 центів) доларів США .

На вимогу позивача повернути залишок суми боргу відповідач не реагує, посилаючись на відсутність у нього вільних грошових коштів. В зв'язку з наведеним Позивач був вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. Заперечень на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_2, є учасниками системи обліку трансферту майнових прав вимог цифровими титульними знаками «WebMoney Transfer», яка є системою онлайн - платежів і середовищем для ведення бізнесу між її учасниками.

Кожний учасник системи «WebMoney Transfer» при реєстрації в ній укладає у цифровому виді «Угоду про трансферт майнових прав», яка розміщена на сайті системи, у виді публічної оферти шляхом її акцепту. Учасник самостійно зазначає свої персональні дані. Для взаєморозрахунків між учасниками в системі «WebMoney Transfer» використовуються титульні знаки, які є еквівалентом обміну в товарообороті, який здійснюється в мережі Інтернет.

Сервіси системи «WebMoney Transfer» WM Debt Service та Credit Webmoney Service дозволяють її учасникам давати і брати позику титульних знаків WMZ. Титульні знаки типу WMZ є майновими правами вимог та оцінюються в системі на умові, що 1 титульний знак WMZ еквівалентний 1 дол. США.

У період з 10.08.2012 р. по 14.08.2012 р. між позивачем, ідентифікованим в системі «WebMoney Transfer» під WMID 376316078484, з реєстраційним гаманцем НОМЕР_1 та відповідачем, ідентифікованим в Системі під WMID 347379285406 з реєстраційним гаманцем НОМЕР_2, були укладені в електронній формі наступні договори (угоди) позики титульних знаків: № 182708/536625 від 10.08.2012 р.; № 182708/536851 від 12.08.2012 р.; № 183133/537508 від 14.08.2012 р., у відповідності до яких позивач надав відповідачу титульні знаки типу WMZ у загальному об'ємі 446,96 (чотириста сорок шість цілих 96 сотих) WMZ, а відповідач зобов'язався повернути позивачу титульні знаки в загальному об'ємі рівному 508,6 (п'ятсот вісім цілих 60 сотих) WMZ у визначені угодами строки, а саме не пізніше 30 діб після отримання позики: за Договором № 182708/536625 від 10.08.2012 р. - не пізніше 09.09.2012 року; за Договором № 182708/536851 від 12.08.2012 р. - не пізніше 11.09.2012 року; за Договором № 183133/537508 від 14.08.2012 р. - не пізніше 13.09.2012 року.

Титульний знак типу WMZ має майнову цінність та відповідно до умов Системи «WebMoney Transfer» закріплює права вимоги з розрахунку, що 1 WMZ дорівнює 1 дол. США.

Зі встановлених по справі обставин та досліджених доказів вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами позики в повному обсязі.

Відповідно до матеріалів справи, суд встановив, що 18.01.2013р. відповідач в рахунок погашення боргу за Договором № 182708/536625 від 10.08.2012 р. повернув позивачу суму боргу еквіваленту 50,04 (П'ятдесят доларів 00 центів) доларів США. Також 28.06.2013 р. та 09.09.2013 р. відповідач в рахунок погашення боргу за договорами позики № 182708/536851 від 12.08.2012 р.; № 183133/537508 від 14.08.2012 р. повернув позивачу суму боргу еквівалентну 10,00 (Десять доларів 00 центів) доларів США.

Таким чином, відповідач повернув позивачу за договорами позики титульних знаків суму боргу в загальному розмірі 60,04 (Шістдесят доларів 04 центи) доларів США, що свідчить про визнання відповідачем взятих на себе зобов'язань за даними договорами позики.

Розмір неповернутих титульних знаків складає 448,56 WMZ, що становить 448,56 (Чотириста сорок вісім доларів 56 центів) доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документа, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Пунктом 3.3. вищезазначених договорів позики, укладених між Позивачем і Відповідачем, встановлено, що сторони визнають документи в електронній формі, складені за допомогою системи WebMoney Transfer (акти, договори, облікові записи, виписки по обліковим записам) і підписані аналогом власноручного підпису, юридично рівнозначними відповідним документам в простій письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договори, укладені між сторонами по справі в електронній формі, мають однакову з письмовими договорами юридичну силу.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність у договорах позики умов про винагороду не свідчить про безоплатний характер таких договорів. В такому випадку розмір процентів має визначатися на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом, іншим нормативно-правовим актом, або договором.

У договорах № 182708/536625 від 10.08.2012 р.; №182708/536851 від 12.08.2012 р.; № 183133/537508 від 14.08.2012 р., укладених між сторонами по даній справі, предметом позики є права вимоги (титульні знаки типу WMZ), і затримка в їх поверненні тягне ті самі наслідки, що і невиконання договорів позики, так як титульні знаки типу WMZ є ліквідними правами вимоги, за допомогою яких можна оплачувати товари або послуги, а також продавати їх (отримувати в замін грошові кошти).

Оскільки відповідач в установлений договорами строк не повернув позивачу отримані ним у позику титульні знаки в розмірі 448,56 WMZ, що еквівалентно 4 482,19 (Чотири тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 19 копійок) грн., чим не виконав свої зобов'язання належним чином відповідно до умов укладених договорів позики, ця сума підлягає стягненню з нього на користь позивача з урахуванням процентів за користування коштами, що складають 453,40 (Чотириста п'ятдесят три гривні 40 копійок) грн., трьох відсотків річних від простроченої суми, що складають 197,84 (Сто дев'яносто сім гривень 84 копійки) грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода в тому числі полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Зі встановлених по справі обставин вбачається, що позивачем доведено наявність спричиненої йому відповідачем моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, - відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та наявність вини останнього в її заподіянні. Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу безумовно були завдані моральні (душевні) страждання та поновлення прав позивача вимагає від нього додаткових, раніше непередбачуваних зусиль.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми компенсації моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

В силу ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до матеріалів справи позивачем понесені документально підтверджені судові витрати в загальному розмірі 3 716,74 грн., з яких: витрати на правову допомогу у розмірі 3 473,14 грн., вартість сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі, а всього підлягає стягненню 11 850,17 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 79, 84, 88, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 23, ч.1 ст. 192, 205, 207, 525, 526, 530, 533, 612, 625, 639, 1046, до ч. 1 ст. 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 850 (Одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: