Decision № 39563115, 26.06.2014, Ternopil Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/55/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М. Провадження № 22-ц/789/721/14 Доповідач - Гурзель І.В.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю сторін - представника апелянта Іванюк Т. М., відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Гусятинського районного суду від 08 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2623,15 гривень.

Рішенням Гусятинського районного суду від 08 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк", заборгованість за кредитним договором в розмірі 1699,15 грн., з яких: 1102,75 грн.-тіло кредиту, 596,40 грн.-заборгованість за відсотками.

В апеляційній скарзі представник "Дельта Банку" Іванюк Т. М. просить рішення суду першої інстанції змінити та повністю задовольнити позов. Посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши представника апелянта, яка зіслалася на доводи апеляції, відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Так частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала належним чином зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитному договору № 003-19020-091107 від 09 листопада 2007 року, в розмірі 2623,15 гривень, яку слід стягнути з ОСОБА_2 частково в сумі 1699,15 грн. виключивши комісію. З таким висновком колегія суддів погоджується частково.

Судом встановлено, що 09 листопада 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір № 003-19020-091107 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки у відповідності до якого банк відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. з встановленим лімітом кредитної лінії на рахунку в сумі 3000 грн.

Відповідно до умов вищезазначеного договору відповідачка зобов'язана щомісяця в строки, визначені правилами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів нарахованих за користування кредитною лінією за попередній звітний період та всю суму пені, у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та процентів за користування кредитною лінією.

Згідно п. 2.3 вказаного вище договору відповідачка зобов'язана сплатити проценти, за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками які визначені тарифами на обслуговування платіжних карток «Віза Класік».

Відповідно до умов договору відповідачці були надані грошові кошти в сумі 30 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією в розмірі 29,90 % річних.

ОСОБА_2 зобов'язалася щомісяця в строки, визначені правилами здійснювати погашення у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого визначаються тарифами на обслуговування платіжних карток «Віза Класік».

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх зобов'язань згідно умов і правил надання банківських послуг внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 25.12.012 року становить 2623,15 гривень, з яких: тіло кредиту - 1102,75 грн.; заборгованість за відсотками - 596,40 грн.; заборгованість за комісіями - 924 грн.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні комісії є вірними з огляду на наступне.

Відмовляючи у стягненні комісії суд першої інстанції врахував ті обставини, як регулярне погашення відповідачем суми боргу невеликими частинами, її стан здоров'я, наявність у відповідача чоловіка, який є інвалідом другої групи та потребує постійного лікування, також майновий стан позичальника та її сім'ї, зокрема те, що вона є пенсіонером та отримує мінімальну пенсію за віком, а також, що заявлена до стягнення сума комісій у розмірі 924, грн. є значною до сплати для відповідача та негативно відобразиться на подальшому поверненні нею основної суми кредиту та матеріальному становищі сім'ї і застосував вимоги ч.3 ст. 551ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, комісія до неустойки не відноситься, оскільки є щомісячною платою за користування кредитними коштами, встановлена умовами кредитного договору. Відповідно п.1.2 Тарифів (а.с.9) - плата за обслуговування кредитного залишку становить 2,99% від суми використаних коштів, що нараховується щомісячно, в останній робочий день поточного місяця. Плата нараховується від суми використаних коштів станом на день нарахування.

Таким чином суд першої інстанції помилково застосував вимоги ч.3 ст. 551ЦК України до правовідносин по комісії і безпідставно відмовив у її стягненні.

За вказаних обставин, рішення суду в частині відмови у стягненні комісії слід скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити.

Рішення Гусятинського районного суду від 08 квітня 2014 року в частині відмови у стягненні комісійних нарахувань скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 924 грн. комісії.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель