№ 3950747, 28.05.2008, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2-а-65/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня2008 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сорочко Є.O.,

при секретарі Чиж О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ліщенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0704 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звертається до суду з адміністративним позовом до військової частини А 0704 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 2943,67 грн. та стягнення судових витрат на надання юридичної допомоги у сумі 150 грн. Свої вимоги мотивує тим, що під час служби належне їй речове майно не видавалося в зв'язку з його відсутністю і військовій частині, а відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона має право на отримання грошової компенсацій замість належного їй речового майна. Крім того позивач просить продовжити пропущений строк звернення до суду, оскільки вважає його пропущеним с поважних причин.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі та підтримала пояснення викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснив, що дію ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та сімей», яка давала позивачу таке право, в частині одержання грошової компенсації за не отримане речове майно зупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» і цей закон є діючим та не визнаний не конституційним. В бюджетах України за минулі роки не передбачено витрат на грошову компенсацію за речове майно військовослужбовцям. Також представник відповідача вважає, що позивачем було пропущено строки звернення до суду.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи, що позивач, після її звільнення та до подачі позову до суду, неодноразово зверталась до командира військової частини А 0407 та до Міністерства Оборони України з заявами про виплату їй грошової компенсації за неотримане речове майно, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду поважними і відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути і вирішити справу в порядку встановленому цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач Наказом командира військової частини А 2374 № 213 від 19.10.2006 року звільнена з військової служби в запас за пунктом 85 підпунктом «в» - за станом здоров'я та реформуванням Збройних Сил України Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами та старшинами Збройних Сил України та виключена зі списків особового складу частини з 19 жовтня 2006 року.

Згідно довідки від 18.10.2006 року правонаступником військової частини А 2374 (м. Богодухів) є військова частина А0704 (м.Васильків-3 Київської області), що не заперечується представником відповідача.

ОСОБА_1 перебувала на речовому забезпеченні у в/ч А 2374, належне їй речове забезпечення в повному обсязі не отримувала, в зв'язку з відсутністю належного майна у відповідача, що не заперечується представником відповідача та підтверджується довідкою НОМЕР_1 від 19.10.2006 року виданою в/ч А 2374.

Посилання відповідача на те, що згідно Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який давав право на отримання військовослужбовцям грошової компенсацій замість неодержаного речового майна є неправомірним, оскільки відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", редакція якого діє на час звернення позивача до суду, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " - Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року "Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час" військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Як вбачається з довідки НОМЕР_1 від 19.10.2006 року виданої позивачу в/ч А 2374, загальна сума заборгованості за не отримане нею речове майно складає 2943 грн. 67 коп. Отримати речове майно на суму грошової компенсації позивачка не погодилась, оскільки, запропоноване відповідачем майно не може бути використано нею за призначенням.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка давала право на одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, однак, виходячи з аналізу тексту цього закону, суд вважає, що вказана норма Закону поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а позивач звільнена зі служби в Збройних Силах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, але в судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність дій в/ч А 0704 щодо несвоєчасного забезпечення позивача речовим майном.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір та витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та з урахуванням того, що позивач не був забезпечений належним речовим майном з вини відповідача, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 2943 грн. 67 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 158-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А 0704 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно, задовольнити.

Стягнути з військової частини А0704 (08603, м. Васильків, Київської області, 3, код 24978957) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 2943 (дві тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 67 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 179 грн. 44 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.