Court ruling № 39471748, 12.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 червня 2014 року м. Київ В/800/2390/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Зайцева М.П. - головуючого,

Блажівської Н.Є., Веденяпіна О.А., Швеця В.В., ШведаЕ.Ю.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у м.Києві

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року

у справі за позовом заступника прокурора Печерського району м.Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ЯПИ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН-2011"

про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 7208000 грн.,

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ) звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року у справі за позовом прокурора Київського району м.Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ЯПИ" (далі - ТОВ "АНТ ЯПИ") та товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН-2011"(далі - ТОВ "ФАЛКОН-2011") про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 7208000 грн.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, ДПІ просить допустити справу до провадження. Посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме частини першої статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу Української (далі - ЦК України), що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування одних тих самих правових норм, заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2012 року (справа № 2а-7192/10/2670).

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як видно зі змісту поданої заяви, ДПІ посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у спорах про визнання угод недійсними.

Проте, з такими доводами колегія суддів погодитись не може, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкту та предмету правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року вбачається, що у справі за позовом заступника прокурора Печерського району м.Києва в інтересах держави в особі ДПІ до ТОВ "АНТ ЯПИ" та ТОВ "ФАЛКОН-2011" про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 7208000 грн., суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що застосування правових наслідків недійсного правочину, тобто задоволення позовних вимог про стягнення коштів в дохід держави, є передчасним і не ґрунтується на нормах матеріального права, так як, позов про визнання недійсним правочину не заявлявся, а оспорюванні правочини (частина третя статті 215 ЦК України) можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку, та лише після встановлення недійсності правочину застосовуються правові наслідки недійсного правочину, передбачені статтею 228 ЦК України та статтею 208 ГК України.

З доданої до заяви копії рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подана заява, видно, що у справі № 2а-7192/10/2670 за позовом ДПІ у Печерському районі м.Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Селтікс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-09" про стягнення в доход держави одержаних за договором купівлі-продажу від 15 листопада 2009 року № 15/11/09 коштів, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення першої та апеляційної інстанцій, врахував положення статті 208 ГК України і погодився, що надавши правильну юридичну оцінку вищезазначеному договору, суди правильно застосували юридичні наслідки недійсності договору та задовольнили позовні вимоги. Також зазначив, що до 1 січня 2011 року правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави суперечить моральним засадам суспільств, а тому є нікчемним, у зв'язку з чим визнання його недійсним не вимагається (частина перша статті 203 ЦК України та частина друга статті 215 ЦК України).

З наведеного слідує, що різні за змістом кінцеві судові рішення у зазначених справах, стали можливими не через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а через різні фактичні обставини у справах та застосування різних норм матеріального права.

Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судових рішень Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

у х в а л и в :

Відмовити у допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом прокурора Київського району м.Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ЯПИ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН-2011" про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в дохід держави 7208000 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді: